“Зрештою, і сьогоднішній вік професора Ростислава Шмагала, що – лише трохи за полудень, прихильний досвідом та сконцентрованою особистісною енергетикою, дозволяє прогнозувати нові обшири науково-мистецьких проектів. Напевне, не зайвим буде тут згадати й про живопис, що ним уже впродовж років займається, як художник; хоч це й тема окремішньої розмови…”

Двокнижжя, що долає часоплин

1. Розпочну, як бачу, відчуваю, сприймаю…
…Вчитуюсь у тексти і гортаю; гортаю і вчитуюсь у альбомного зразка форматне енциклопедичне видання (у двох томах) „Художній метал, світовий та український”, 419 с.; друга книга – „Художній метал України ХХ-ХХІ століть”, 275 с. Мимоволі, все більше заглиблююсь у авторський світ Ростислава Шмагала, знаного львівського мистецтвознавця, доктора наук, професора. Це якраз той випадок, коли разом, з дуже зацікавленим та професійно заангажованим у процес творення таких книжок, видавництвом „Апріорі” у 2015 році заслано у світ, без зайвини, унікальну „енциклопедію художнього металу”; до цього нічого подібного у нас, українців, не було. Тут дещо приглушу пафос. Але!..
…Без найменших заздрощів, щиро захоплююсь цими великоформатними (і за змістом також) книгами, видрукуваними на досконалому щільному офсетному папері у твердих надійних палітурках, що явно передбачає постійне робоче користування. Додає позитиву й наклад – відверто не умовний сьогодні, 1 000 примірників (у майбутньому, зрозуміло, слід сподіватися на перевидання неодноразове бюджетне). Бачу, як чималий пласт національної культури, забутий і призабутий, й навіть той, що вже повернутий та розвивається знову, але не достатньо досліджений, з’являється в розлогому щедро ілюстрованому двотомнику, що може звично влягтися на моїй робочій полиці й буде товаришувати мені, коли забагнеться. Це для письменника, як і, передусім, для профільного науковця, для будь-кого зацікавленого – розкіш. Направду.

2. Окремішнє
…Мене „Енциклопедія…” подивовує і величезним обсягом опрацьованого матеріалу. Нерідко з маловідомими, а то й цілком не знаними досі ні в науці, ні у відповідного профілю есеїстиці чи белетристиці мистецькими фактами та явищами. З доскіпливою системною аналітикою та, нерідко, нестандартним підходом. Здавалося, тут вистачило б роботи чималій групі науковців на роки. Таки на роки! Проте все ж, маємо працю одного вченого з особливими якостями терпеливого опрацювання фундаментальних мистецтвознавчих тем (з історії та теорії мистецтва) з помітно відкладеним, а ще точніше, – довготривалим, остаточним результатом. Причому, вичерпно об лаштовану докладним науковим апаратом, як „бібліографія”, (4 000 джерел), „каталог майстрів художнього металу”, „іменний покажчик”, „список умовних скорочень”, „перелік ілюстрацій” (300 фотодокументів). Тобто, певен, маємо до справи, саме, з масштабним науковим та художнім проектом. Цільною авторською натурою, яка спроможна подвигнути найваговитіші проблеми вивчення мистецтва. Дослідити та систематизувати те, що, видається, є завданням для цілих поколінь. Втім, Ростислав Шмагало, мені бачиться, просто йде своєю дорогою. Не блукаючи манівцями, тому ефективно сягає задуманого.

3. Серед цінностей непроминальних
За правило, намагаюся не особливо насичувати дефініціями та цитатами свої есеї. Проте ж!.. „Енциклопедія…” На мистецькі дослідження, що утверджували український національний дух, упродовж усього „радянського” періоду (втім, – й інших) накладались незліченні імперські заборони. Зрозуміло, що у такий цинічний спосіб чимало було втрачено, занедбано, призабуто. Шмагало спробував надолужити все, що стосується художнього металу та дотичної проблематики. Саме тут, – до щирого слова, таки дещо процитувати: скажімо, професора Олега Боднара, доктора мистецтвознавства, з його статті „Енциклопедія, що не має аналогів” (журнал „Образ-М”, № 1, 2016р.): „Автор наводить величезний масив інформації про втрачені, повернені в Україну тисячі артефактів, що впродовж тисячоліть материлізували в металі формально-образні смисли вірувань, звитяг, символів, духовних і мистецько-культурних цінностей цивілізацій та етносів, що успадкувала наша земля”.
„Простий порівняльний аналіз цієї енциклопедії та цензурованих тоталітарними режимами видань попередників свідчить, що „гібридні війни” проти України на культурному фронті значно потужніші й набагато раніше розпочаті, ніж на фронті воєнному”.
„Енциклопедія…”

4. Про те, що випливло в процесі
…Це не в руслі послідовності та композиції розділів і підрозділів двотомника, радше, асоціативно-емоційне. …І трохи прикладне. Начитуючи та повертаючись до прочитаного (енциклопедична організація текстів, як на мене, саме такий підхід і передбачає), подумав про те, що у свій час, працюючи над такими своїми повістями та новелами, як „Канцлер своєї величності”, „Вояцькі візити”, „Знакована кузня”, „Стріла з того боку”, „Єлена й антиквар”, „Синя троянда”, „Замок Золотої Липи”, я залюбки скористався б подібною „енциклопедією”, вкраплюючи у тематично-образну структуру текстів давню та прадавню холодну зброю, беручи до уваги і захисну; ковальські побутові вироби; жіночі ковані прикраси з коштовним камінням, золотом, сріблом та художніми емалями; речі-прикраси для інтер’єрів з карбованого металу та шляхетного литва, скажімо, як дзвони. Повірте, що це не просто таке собі кількісне лексичне збагачення творів, але й нові можливості художнього проникнення для письменника; з густою колористичною та метафоричною неосемантикою в індивідуальному стилі; тобто, привабливі простори для фантазійного подиву. І це беззастережно. Добре, що тепер маю під рукою ці дві книги Р. Шмагала.

5. Дещо про стиль та поза ним
…Одразу зауважив, манера викладу матеріалу в „енциклопедичних” статтях – помітно розкутіша ніж це зазвичай буває. Подекуди вклинюються й суб’єктивні інтонації висвітлення факту чи явища. Ці тексти нерідко насичені новітніми відомостями та знахідками. Разом з тим, авторська мова (саме так) не аж надто „затермінізована”; хоча – очевидно, цей пласт лексики передусім формує „Енциклопедію…”. Проте ніяк штучно не звужує коло потенційних користувачів поза межами наукового світу. Отож і демократично-патріотичні наміри Шмагала, безумовно, є зумисними та роблять це двокнижжя ще більш цінним новітнім набутком.
Напевне, я мав конче це сказати, бо у свій час ми, з відомих причин, багато дечого тут проґавили (повторюсь). І стилістика таких видань все більш насичуватиметься модерними нововведеннями. Надолужимо. Якнайширше. Не кваплячись.

6. Коротко про таке
На палітурці першого тому „Енциклопедії…” Шмагало використав репродукцію з твору живопису Джорджо Вазарі „Золотарська майстерня А. Феі”. Якісний друк дає можливість добре розгледіти дещо відсутньо-заглиблені погляди „золотих майстрів”… Не дивуюсь. Адже вони – десь там, у своїх світах… Однак, невпинно працюють; і для нас з вами нинішніх… І це незаперечне. Одне слово, – „золоті люди”. Майстри. І це образно, вочевидь, екстраполюється на усе двокнижжя Шмагала. Як на мене, – напрочуд вдалий дизайнерський хід… Тим паче, що і змістово-структурна прив’язка у „книгах” є, ну просто навпрошки: „Золотарство (ювелірне мистецтво)”, „Українське золотарство”, „Ювелірне мистецтво та емальєрство України першої половини ХХ сторіччя”, „Ювелірне мистецтво та емальєрство другої половини ХХ сторіччя – початку ХХІ сторіччя”. Ось так.

7. „Схема” успіху читання
…Можливо, я мав би сказати про це насамперед. Втім, свідомо дещо пригальмував потік часу, довіряючи своєму читальнику: тому, хто прочитає цю есею докладно (припускаю, роблячи паузи для особливих розмислів). Саме цей реципієнт оцінить досконалу, відкриту і, разом з тим, максимально просту схему: „Морфологічна класифікація поняття художній метал”, що створена та подана Шмагалом на початку першої енциклопедичної книги. Саме тут, межово виразно, у графічному та кольоровому вирішенні, лаконічно, читач-дослідник та читач-ерудит побачать умовне та мудре, одразу в одне охоплення оком, через поняття та категорії, усе те, про що йдеться у вичерпному двокнижжі надалі. Одразу засвоївши, для кого це потрібно, термінологію, формування та напрямки розвитку. Не знаю як ви, а я давній прихильник такого роду видань, нічого подібного досі не зустрічав. У принципі, це ключ для кожного, без „розбивки” усіх зацікавлених на категорії. І, зрозуміло, шлях, що вже добре вторований. Насправдішній. Залишається лише скористатися ним… Якщо бажаєте, – навігатор.

8. Очевидне…
Не буду докладно розповідати біографію Ростислава Шмагала у якомусь зумисне прокладеному жорсткому руслі; втім дещо з його життєпису ніби самочинно плине у мою, так само в певній мірі спонтанну, есею. Отож. Вивчився у Львівській національній академії мистецтв (закінчив у 1989 році). Згодом був аспірантом Художньо-промислового інституту імені Строганова. По тому – стипендіатом мистецтвознавчої фундації у Каліфорнії.
Нині (від 1997 року) – декан факультету історії та теорії мистецтва, професор, доктор мистецтвознавства: усе це наполегливо реалізує у цій же Академії мистецтв.
Не ставлю собі завданням тут докладно окреслити науковий та творчий доробок, що потягнуло б на цілу книжку. Одначе, знову ж таки, – дещо. Автор п’яти монографій, чотирьох навчальних посібників, 190 мистецтвознавчих праць, опублікованих в українських і закордонних виданнях.
Ведучий та автор (за власним сценарієм) популярної мистецької програми „Мальовид” на Львівському державному телебаченні.
Низка нагород та відзнак супроводжує його діяльність. З них найбільш знакові: Державна регіональна премія ім.. Святослава Гординського, Орден Міжнародного фонду Карла Фаберже, Срібна Відзнака Львівської національної академії мистецтв.
Заслужений діяч мистецтв України.
…І це – лише дещиця від здобутого. Зрештою, і сьогоднішній вік професора, що – лише трохи за полудень, прихильний досвідом та сконцентрованою особистісною енергетикою, дозволяє прогнозувати нові обшири науково-мистецьких проектів.
Напевне, не зайвим буде тут згадати й про живопис, що ним уже впродовж років займається, як художник; хоч це й тема окремішньої розмови.

9. P.S.
Це „двокнижжя” – якраз те видання, що про нього аж ніяк не скажеш: „автор не претендує…” Ростислав Шмагало навіть дуже претендує… Бо роботу втілено не лише з морально-етичним та науковим умовним знаком професійної якості, але й доброзичливо та інтелігентно промислено відкритість і доступність до лектури якнайширшого поціновувача: від академіка до читальника-любителя допитливого ерудита, навіть „просунутого” нинішнього школяра. Читається та спричиняє нові достойні вивершення в науці та поза нею. Нехай буде насамкінець саме так: трохи піднесено.
(Скажете: „Зворушливо”. Я стверджую. – „Правдиво”. І це про „Енциклопедію…”). Скористаймося.

Віктор Палинський

shmahalo1

Leave a Reply

Your email address will not be published.