Колеги, друзі, приятелі, не судіть мене суворо за те, що я вчасно не анонсую на своєму сайті появу нових номерів журналу «Золота Пектораль», із запізненням надсилаю авторські примірники тощо. Повірте, я продовжую працювати не покладаючи рук над часописом і видавництвом. До речі, тепер «ЗП» (окремі номери) можна читати на нашому веб-сайті zolotapektoral.te.ua, в окремому «віконечку» (архів паперового видання), треба двічі клацнути лівою кнопкою мишки на одній із палітурок журналу.

Шкода, що доба має тільки 24 години і чинна влада, наразі йдеться про Тернопілля, ні морально, ні матеріально не підтримує ані видання якісних книг, ані літературно-мистецьких часописів і альманахів. Наприклад, якісь мізерні кошти (це десь зо сто тисяч гривень з «хвостиком» видавнича рада Тернопільських ОДА і обласної ради з року в рік виділяє на якісь незрозумілі прожекти). Часом хочеться дорікнути очільникам області: «Запхайте свої п’ять чи десять тисяч гривень щорічної «допомоги», зокрема, нашому виданню, глибоко в одне місце, вони погоди на гуманітарному фронті не зроблять. Але це тема, мабуть, іншої розмови. Вимушений сказати про це публічно, хоч і побіжно, бо віднедавна шириться думка серед тернопільських письменників, що журнал «Золота Пектораль» від якогось часу фінансується з обласного бюджету. Заявляю відповідально: фінансується журнал виключно за кошти головного редактора (меценатів, які були біля витоків видання, давно здуло вітром), мабуть, вже всерйоз і надовго. Але до труднощів нам не звикати.
Авторські примірники будуть надсилатися редакцією після 10 лютого. Телефони, електронна пошта головного редактора є на веб-сайті журналу “Золота Пектораль”. Звертайтеся!!! Будемо виправляти свої помилки, Сподіваюся на ваше розуміння і підтримку. Щиро – головний редактор журналу Володимир Погорецький.

Журнал «Золота Пектораль» № 2-3 (42-43) за 2018 рік публікує

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю з Тарасом Девдюком, ПРОЗУ Василя Слапчука, Ігоря Гургули, Романа Кракалії, Марини Єщенко, Анни Порядинської, ПОЕЗІЮ Богдана Манюка, Миколи Петренка, Світлани Бреславської, Анни Поповчук, Володимира Кравчука, Надії Позняк, Ігоря Фарини, Любові Кос, Сергія Савіна, Людмили Веселої, Катерини Бойко (Теліги). У рубриці ДЕБЮТ У «ЗП» – прозу Кирила Поліщука, Павла Дубінця, Лідії Ракової. У рубриці З ПЕРЕКЛАДІВ – Казімеж Бурнат, Анджей Бартинський, Сергій Волченко. ЕСЕЇСТИКУ презентує Богдан Дячишин, Жанна Юзва, Роксана Харчук. СПАДЩИНА – Олександр Астаф’єв, Михайлина Баран (Братків), Олександр Степаненко. У КРИТИЦІ – Антоніна Царук, Олександр Астаф’єв, Віктор Палинський, Тетяна Дігай. Рубрика МИСТЕЦТВО містить розмову Віктора Мазаного з Оленою Медведєвою.

.

zolotapektoral№2-3 (42-43-1

Читати можна і тутhttps://drive.google.com/file/d/14cffu3RiTJzxPaAsP9DYuTp2MVlgDCHW/view

One Response

  1. Богдан Дячишин

    Сердечно дякую за невтомну працю на ниві слова-життя рідної мови. Будьте, пане Володимире!!!
    Дещо з розмислів…
    Думками любові обійняти Україну, мову, слово: «І ми читая оживаєм / І чуєм Бога в небесах» (Тарас Шевченко). Неможливо осмислити, пізнати те, чого не любимо: «Народе мій, замучений, розбитий / … / Твоїм будущим душу я тривожу… (Іван Франко, «Мойсей»). Життя людини, громади має сенс в осягненні Єдиного начала усього сущого – Бога. Про це писав і Тарас Шевченко, осмислюючи глибинну сутність нашого небесного Творця: «Не нарікаю я на Бога, / Не нарікаю ні на кого». Але чомусь так ведеться упродовж усієї історії, що людство, народ і кожна людина шукає і знаходить винуватців своїх страждань, злиднів, бід поза особистісним буттям – своєї ж вини не визнає, завжди маючи напоготові оправдання бездіяльності…
    Пан Володимир не шукає…
    Працює… ДЯКУЮ…