Крути — залізнична станція на Чернігівщині на лінії Москва — Бахмач — Київ, відома з українських оборонних боїв у січні 1918 р. перед наступом большевиків на Київ. Тут 29 січня відбувся бій сотні Юнацької Школи імені гетьмана Б. Хмельницького, сотні Студентського Куреня Стрільців та чоти Гайдамаків (разом близько 600 бійців) з 4 000-им большевицьким загоном.

В цьому бою загинуло близько половини бійців, між ними сотник Омельченко, командир Студентського Куреня. Опір під Крутами стримав на кілька днів здобуття Києва большевиками, що мало важливий вплив на успішне закінчення берестейського договору. Не меншим було моральне значення бою, що став символом жертвенности, на якому виховувались покоління молоді, зокрема студентської та пластової.

Енциклопедія українознавства
Після проголошення незалежності нашої молодої республіки 1918 року ми були змушені з місця йти на фронт, щоб оборонити все те, що кожна людина Європи вважає для себе найціннішим.
З півночі сунув на нас ворог, з яким точиться боротьба й сьогодні… Це був московський большевизм… Той саме большевизм, який із північних рівнин та снігів ніс Європі змору найогиднішої ідеології марксизму, а на Україну ніс поневолення і довготривалу болючу кризу.
До боротьби з тією навалою Встала молода Українська Держава. І що найважливіше — її першими бойовими когортами була молодь.
Це були початки… Це був світанок того буревійного, того вагітного величезними і складними подіями часу, коли цілий схід Європи, ніби величезний сфінкс, підносив свою голову і обертався в інший бік, приймав нові положення. Поволі, з болем, у кривавих змаганнях, народжувався там новий порядок речей, який, без сумніву, вплинув на повоєнний розвиток нашого континенту в цілому. Тоді ж розгортав свій кривавий прапор большевизм. Тоді ж з’явилися всі його атрибути — чека, голод, колективізація. Тоді ж Європа вперше була загрожена прямим ударом Москви, і то червоної, большевицької. І цей стан речей викликав у Європі довготривалу боротьбу, ряд політичних і господарських криз…
Українська молодь, яка дня 28 січня 1918 року з піснями виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там умерти, була першою молоддю світу, що одверто, беззастережно й рішуче стала до боротьби з північною навалою. Розуміється: вона боролась і падала під кулями ворога не тільки в ім’я оборони від большевизму. Її ідеал був — своя державність, своє суверенне життя, своя духовність. Вона йшла в бій з піснею «Ще не вмерла», одначе у звуках цієї пісні звучав також один мотив, який стає зрозумілим щойно пізніше… мотив спротиву проти марксизму, мотив молодого, амбітного й гордого народу, який був і є глибоко переконаний, що тільки його суверенність на землях предків дасть повну і тривку запоруку, бо большевизм, як такий буде стертий із поверхні нашої планети… І не вина тієї молоді, що голосу її в той час світ не почув. Не вина тієї молоді, що світ так злегковажив великим шляхетним поривом Української Держави. І коли вже конечно дошукуватись якоїсь вини, то вона була хіба в тому, що та молодь, як і цілий народ, що її видав, не були підготовлені до взятого на себе завдання. Це був порив душі й серця, зов національного інстинкту. Це було непереможне хотіння, хай проти льогіки, проти всіх сил світу вписати на сторінки історії щось таке, що в прийдучому дасть зачіпну точку для нової організованішої та досконалішої боротьби.
Наша молодь рік річно згадує цей одчайдушний момент в історії українського народу. Цілком слушно. Порив і кров, якими було позначено змагання під Крутами 1918 року, мають у собі великанське багатство шляхетного, формуючого, творчого ідеалізму. Поняття героїзму і жертвенності у нас не нове, але цей конкретний і наочний момент освятив те поняття живою, чистою кров’ю живих людей… Слово Крути стало дуже переконливим, бо на його зміст зложилися не самі звуки, а чин і кров. Воно врізьбилось у наше народне єство, у наш дух і нашу плоть. Воно-бо повстало з того найсвятішого, що має жива істота, — з життя…
Одначе, ствердивши це, поставити крапку було далеко недоцільним. Як живий, повний кипучої енергії народ ми йдемо вперед. Вперед у всіх наших стремліннях та потребах. Стоїмо в розгарі найбільшого в історії й світу змагання. Всі суходоли нашої планети в поході… Всі моря й океани засипані бойовими механізмами. У цій боротьбі дуже яскравим моментом є те, що у світі матиме перевагу лише той, хто матиме найміцніший характер і наймогутнішу технічну підготованість. Думати сьогодні категоріями Крут, це значить — думати символічно. А життя вимагає від кожного конкретного і реального думання. Живемо у часі, коли людина мусить узгіднити особистий героїзм з особистим знанням.
Ці такі прості, наскрізь прозаїчні заповіді нашого часу змушують нас і на свято Крут дивитись під кутом, що сьогодні є міродайним. Молодь наша хай дивиться на Крути і хай бачить у них те, що треба. Але одночасно хай не заплющує очей на ті хиби і ті недотягнення, які цехують той великий історичний момент. Молодь мусить розуміти, що історія кожної хвилини може подарувати нам нові Крути, і було б дуже недоцільним, коли б та своєрідна гола героїка без знань, без підготовки, без твердого і послідовного організованого первня перейшла у нашу традицію. Нас, розуміється, зараз спитають, шо ж треба робити, щоб того оминути. Ми вже не раз на це питання відповідали: удосконалюватись! Безліч є на це можливостей. Передовсім — озброїтись знаннями техніки, знаннями того всього, що в сумі дає цілість життя. Будувати цінності. Займати всі місця, де раніш нас не було. Дуже багатьох збиває це з пактелику. Але треба знати, що народ є тоді міцний і тоді готовий на все, коли в його руках знаходиться все: від сільської чепіги — до тяжкої індустрії. Коли Німеччину обеззброїли, у неї лишився Круп, який замість гармат почав кувати рахівничі машини та годинники. Одначе треба було лише короткого часу, щоб Круп знов став Крупом. Бути Крупом — це героїзм. Великий, складний, значно більший, ніж той, який оперує, можливо, голосними і, можливо героїчними, але все-таки словами.
Хай будуть Крути! Честь тим, що їх нам дали. Схилім голови перед їх пам’яттю. Вказуймо нашим дітям на могили, які повстали з Крут. Одначе завжди, скрізь, день-у-день, годину в годину безупинно і вперто твердьмо, що другі Крути мають застати вже нас іншими. Іншими духом, психологією. Іншими життєвими успосібленнями, іншими матеріяльними технічними можливостями. Хай наше міцне тіло і наш дух гартуються щодня великою напруженою працею над засвоєнням та завоюванням всіх тих необхідних додатків, які я сумі дають людині в руки так конечне і так необхідне життєве, всебічне озброєння.

Улас Самчук.
«Волинь» — часопис для Волині,
№ 7, 25 січня 1942 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published.