У своїх працях Юрій Дрогобич дає політичну оцінку стану окремих країв, яким «загрожує війна», серед них «місцевості біля берегів моря і навпроти Малої Азії, такі як Русь, Поділля, Волощина і місцевості татар». Показово, що він виокремлює Львів і Дрогобич, які він відносить не до Польщі, а до Русі, під якою він розуміє «Руське королівство» – володіння колишнього галицько-волинського Короля Данила.

Предтечею гуманістичних ідей Ренесансу був видатний культурний діяч України другої половини XV ст. Юрій Дрогобич (1450-1494), він же відомий під іменами Юрій Котермак, Георгій з Русі, Юрій зі Львова. Народився в м. Дрогобичі, у родині вбогого ремісника Михайла Котермака. Освіту отримав у Краківському та Болонському університетах.
У Краківському університеті 1470 р. здобув ступінь бакалавра, а в 1473 р. – магістра. Ступінь доктора медицини присудив йому Болонський університет, де він протягом 1478-1482 рр. викладав математику та астрономію. У 1481-1482 роках, коли йому був 31 рік, став ректором цього навчального закладу, його на найвищу посаду обрали студенти терміном на два роки, він разом із професорами готував розклад занять, заповнював вакансії, встановлював порядок оплати професорів, контролював їх роботу, організовував диспути, відповідно до кримінальної юрисдикції карав порушників статуту університету і правопорядку. З 1487 р. Юрій Дрогобич – професор медицини та астрономії Краківського університету.
Підтримував видавничу діяльність Швайпольта Фіоля. В «Історії української літератури Михайла Грушевського» (т.V, кн.1) є невеликий розділ, присвячений діяльності краківського видавництва Фіоля, яке видало «Часословець», «Осьмигласник», «Тріодь пісну», «Тріодь цвітну», твори Себастьяна Кльоновича, Шимона Шимоновича, братів Зиморовичів та інших. Юрій Дрогобич був у дружніх стосунках з багатьма відомими на той час у Європі вченими та культурними діячами (німецьким астрономом Йоганном Мюллером, італійськими гуманістами Франческом Філельфо, Філіпом Буонаккорсі – Калімахом). Учнями Дрогобича були німецький гуманіст Конрад Цельтес і великий польський астроном Микола Коперник, автор трактату «Про обертання небесних сфер».
Серед праць Юрія Дрогобича відомі «Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 року», «Прогностична оцінка поточного 1483 року», яка крім Кракова була в цьому році видана у Римі.
За змістом «Прогностична оцінка поточного 1483 року» – це астрологічний календар. На основі аналізу взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ автор робить передбачення про земні події. В XV-XVII ст. Юрій Дрогобич, так само як і Джордано Бруно, Тихо Браге, Френсіс Бекон, Йоганнес Кеплер, Томазо Кампанелла та інші займалися астрологією, заробляючи на продажах своїх робіт малоосвіченій публіці.
На початку «Прогностична…» вміщена віршована присвята Юрія Дрогобича тодішньому римському папі Сикстові IV. Вступний вірш-присвята написаний елегійним дистихом (поєднання гекзаметра з пентаметром). Юрій Дрогобич турбується долею людського роду, оспівує розум, який людину «звеличує над світом», дає їй «могутню владу».
У трактаті автор подає також відомості із різних природничих наук. Зокрема, визначено з точністю до години і хвилини час двох майбутніх місячних затемнень і фаз Місяця впродовж усього року, подано певні вказівки про видимий рух планет. Заслуговують на увагу наведені у книжечці відомості з географії.
Ще у вступі Юрій Дрогобич надзвичайно сміливо, як для його часу, однозначно стверджує пізнаваність Світу:
«Хоч і далекі від людей простори неба, та не такі віддалені від розуму людського. Ми знаємо із наслідків про їхні причини, а з цих останніх наслідок пізнаємо».
Зокрема, Юрій Дрогобич описує розташування Сонця, Місяця і зірок «у Константинополі, Кафі, Вільнюсі та Москві, містах славного князівства Литовського і по всій Малій Азії», а також «у Кракові, Познані – містах славного королівства Польщі, Львові, Дрогобичі – містах Русі, Буді і Кошицях – Угорщини, Вроцлаві і Нисі – Сілезії, Неаполі і Таренті – Апулії і по всій Сицилії та Калабрії». Аналогічний опис подано і для численних міст Італії, найбільших міст Німеччини, а також Парижа.
В одному з розділів Юрій Дрогобич дає політичну оцінку стану окремих країв, яким «загрожує війна», серед них «місцевості біля берегів моря і навпроти Малої Азії, такі як Русь, Поділля, Волощина і місцевості татар». Показово, що він виокремлює Львів і Дрогобич, які він відносить не до Польщі, а до Русі, під якою він розуміє «Руське королівство» – володіння колишнього галицько-волинського Короля Данила.
Більшість тепер виставля напоказ свої праці, святотче,
Дбаючи щонайпильніш про честолюбство та зиск.
Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням:
Хай буде користь від них роду людському в житті
Ні, не даремні вони й не для реготу писані мною;
Виплід Мінерви цей труд, родом з надхмарних країв.
Знаю: для тебе нема таїни у підмісячнім світі,
Нині ти, бачу, спізнав силу могутню зірок.
Обшири неба для наших очей незбагненно великі,
Розумом легко, проте, можемо їх осягнуть.
…Будь же прихильним до книги: вона допоможе пізнати
Те, що невдовзі гряде, – знати яке вже пора:
Отже, в які саме дні тобі доля ласкава всміхнеться,
І, навпаки, у які – лиха незнаного жди.
(Пер. Володимира Литвинова).
Аналіз книги «Прогностична оцінка поточного 1483 року» показує, що Юрій Дрогобич послуговувався творами Аристотеля, Клавдія Птолемея, Аль-Бумазара. Зокрема, згадані дві праці останнього – «De revolutionibus annorum mundi» i «Liber florum». Крім того, є посилання на західноєвропейських учених Леопольда та Ґвідона, які на той час вважались авторитетними вченими.
У «Прогностичній оцінці» він звертається до римського папи Сікста ІV:
Все у підмісячнім світі живе за законами неба;
Нами керують також (хто заперечить!) зірки.
Правлять без примусу, а як, бува, настрашать випадково,
Розум підкаже, проте, як ту біду відвернуть.
Ти досягнув завдяки своїй зірці найбільшої цноти –
З тої причини усі мають за бога тебе.
Певно, любов’ю Венери й Юпітера стиснене, сонце
Правити світом тебе настановило колись.
З ласки господньої все ти маєш, от тільки хай Зірка
Роки подовжить тобі, – Рим цього зичить також.
Будь же прихильним до книги: вона допоможе пізнати
Те, що невдовзі гряде, – знати яке вже пора;
Отже, в які саме дні тобі доля ласкава всміхнеться,
І, навпаки, у які – лиха незнаного жди.
(Пер. Володимир Литвинов).
У трактаті автор виявив добру обізнаність з тодішньою професійною літературою – творами Птоломея та арабських астрономів. Одна з головних ідей його латиномовного трактату полягала в тому, що передбачення майбутнього має служити народові.
Юрій Дрогобич написав також «Трактат з шести розділів про сонячне затемнення» (1490) та ряд віршованих послань до папи Сікста IV. Праці Дрогобича були відомими у багатьох країнах Європи (Італії, Франції, Німеччині, Угорщині), їх перекладав для себе німецький вчений-гуманіст Гартман Шедель, високо цінував німецький історик і метеоролог Густав Гельман та ін.
Головна ідея праць Юрія Дрогобича свідчила про те, що просторово-часова організація явищ і об’єктів анізотропна і кожна мить унікальна за своїми глибинними виявами. Отже, вивчаючи специфіку миті, можна виявити тенденції дальшого розвитку тих або інших явищ і об’єктів. На цьому оснований аналіз і передбачення будь-якої структури, коли «доля ласкава всміхнеться», а коли «лиха незнаного жди». Крім того, світ підпорядкований єдиним ритмам, єдиним циклам, які неповторно виявляють себе у різних системах. Цикли руху планет, розвитку біологічних об’єктів залежать від одних і тих же природних сил і законів. У кожному циклі Юрій Дрогобич виділяє дванадцять частин або фаз, характеристики яких зв’язані із зодіакальною символікою. Знаючи ці цикли, можна розуміти особливість кожної неповторної миті часу, глибинні причини подій, прогнозувати майбутнє.
В основі його трактатів лежить ідея подібності, тотожності, відповідно до неї світ – одна система, частини якої тісно взаємозв’язані і переплетені, пронизані єдиними ритмами. Інтуїтивні відкриття давніх філософів і науковий пошук у напрямі інтеграції знань призводять до здогаду про взаємозв’язок і взаємозумовленість мікро- і макрокосму. Планети і зорі – це, по суті, риси універсального алфавіту. Мовлячи нинішніми категоріями, це – наочна модель світу, яка допомагає зрозуміти глобальні процеси і їх вплив на землю. Пізніше ці ідеї розвине Володимир Вернадський, який поставить біосферу в онтологічну залежність від космосу: «Переворот, який у ХХ ст. відбувся в фізиці, поставив у науковому мисленні на чергу перегляд основних біологічних уявлень. Очевидно, він дозволяє у строго науковій концепції світобудови поставити в космосі на належне місце явища життя». Володимир Вернадський розглядав земне життя як продукт складного вселенського процесу, необхідну частину «гармонійного космічного організму».
Юрія Дрогобич будував свої припущення на небесних і атмосферних явищах. Він спирався на праці Геродота, Піфагора, Гіпократа, Арістотеля, Платона, Сенеки, Птолемея. Тоді ще не було поділу екліптики, подібного до Зодіаку. Далі піде його учень, Миколай Коперник. Удосконалюючи канонізовану церквою геоцентричну модель світу Птолемея, викладену в «Альмагесті», він наново відриє забуту ідею геліоцентризму Аристарха Самоського (ІІІ ст. до н.е.) й обґрунтує її як наукову систему. Він першим встановить, що Місяць повертається довкола землі і є її супутником. І допоможуть йому в цьому роздуми Лукреція Кара, Вергілія, Анаксимандра, Демокріта, Юрія Дрогобича. Свою головну працю «Про обертання небесних сфер» він надрукує перед своєю смертю (1543), згодом її підтвердять Джордано Бруно та Галілео Галілей, та церква виступить проти неї і внесе її до «Індексу заборонених книг».
У своїх віршових посланнях до папи Сікста IV Юрій Дрогобич писав про те, що його праці про¬низані насамперед турботою про людину, де наукові знання мають відігравати провідну роль. Вперше в історії науки він також описав деякі вірусні захворювання, в тому числі і чуму, передбачивши деякі феномени медичної астрології. Висловив думку про залежність погоди від географічної широти місцевості, можливість передбачення погоди через тривале спостереження за її змінами.
Звертаючись до папи Сікста IV, він зазначав, що на папському престолі той опинився не з ласки Бога, волі Всевишнього, а внаслідок випадковостей, щасливого розміщення космічних тіл. Все, що здобув папа у житті, здобуто завдяки своїй зірці, і на неї, а не на Бога радить Юрій Дрогобич покладатися йому в майбутньому. Виявляючи небайдужість до свого народу, він ви-словлював вболівання за нього і бажання послугувати рідній землі. Вчений одним із перших сприяв поширенню гуманістичних ідей у себе на батьківщині, що готувало ґрунт для їх сприйняття і поширення в XVI – першій половині XVII ст.

5

6

7
На світлині: Олександр Астаф’єв у старому приміщенні Краківського університету, де навчався Юрій Дрогобич. Сьогодні тут музей.

Олександр Астаф’єв, Київ – Краків.

Leave a Reply

Your email address will not be published.