В переддень Нового року, ВАСИЛЕМ, за відновленим старим стилем в церковному календарі українців, згадуються знайомі обличчя, яких уже нема серед нас, зокрема, нашого кума Василя, до якого йшли з вітаннями на Старий Новий рік театральною громадою з костюмованим вертепом, співаючи староукраїнських коляд та щедрівок.
Давню щедрівку “Ой рано-рано кури запіли…” (один із її численних варіантів) знали всі (укупі з Василем), хто належав до Молодіжного Експериментального Театру Аматорів “МЕТА”, що виник у Львові в 1979 році як єдиний україномовний аматорський театр, і існує по сьогодні у потрійному вигляді – до “старої” “МЕТИ” додалися наші діти: “Нова МЕТА” і “Юна МЕТА”. Це саме “стара” “МЕТА” відроджувала у 1988-1989 рр. вертепи і грала Купала в горах Нижнього Синьовидного, заповіднику Львівського Знесіння, в Гідропарку на Дніпрі на запрошення Леопольда Ященка і навіть в Ченстохово, на зустрічі з Папою Іваном-Павлом ІІ.
Отож, виспівуючи щедрувальні тексти “Ой рано-рано кури запіли…”, вітаю усіх, хто має старокняже ім’я ВАСИЛЬ, що у слов’янській міфології асоціюється з Місяцем.
ЩЕДРУВАЛЬНИКИ під вікнами хати:
“Ой рано-рано кури запіли,
а ще раніше пан Василь встав.
Ой устав-устав, три свічки сукав,
при першій свічці – личко вмивав,
при другій свічці – одежу вбирав,
при третій свічці – коня сідлав.
А вибирався він з гір по дівку,
він з гір по дівку, та й по вірмінку.
Вона до його переказала,
пане Василю, не труди коней…
Не труди коней, та не шли бо́яр,
Бо я до тебе сама приїду.
Через поля йшла перепілко́ю,
Через ліси йшла чорной галко́ю.
До хати ввійшла маківочко́ю,
А за стіл сіла невісточко́ю”.
На Дай-Боже!..”
ЩЕДРУВАННЯ: – Гей, чи спиш, чи чуєш,
пане Господарю,
прийшли ми до тебе орати:
дві синиці в колісниці,
два ведмеді упереді,
дві курці в ярмурці!
-Щедрий вечір, добрий вечір,
добрим людям на цей вечір,
дай, Боже!
ВАСИЛЬ ТА Й МЕЛАНКА:
-А наша МЕЛАНКА лінива посуд розбила…
-…підмітає сургучі – від порога до печі…
– …розливає воду на злую погоду…
– Василь уставай, Боже помагай!..
Щедрівка:”Ой вчора-вчора із вечора
пасла Меланка два качура.
Ой пасучи, загубила –
А шукаючи, заблудила.
Приблудилася в чистеє поле
А там Василько плужком оре.
Гей, оре-оре, жито сіє,
а за ним жито зеленіє.
Гей, оре-оре, поганяє,
Догори личком спочиває.
Гей, оре-оре, сам плуг заносить,
Йому Меланка їсти носить.
Ой, Черчику-Васильчику,
Посію Тебе в городчику.
Буду я Тебе шанувати,
По тричі на день поливати.
Щосуботоньки проривати,
За русу косу затикати.
Ще й до церковці виряжати,
та й “Василе́чком” величати.
Ой, Черчику-Васильчику,
Не гони кури по хлівчику.
Бо мої кури дорогії –
все по чотири золотії.
Ой, Черчику-Васильчику,
Не сідай скраю на припічку.
Або ж мені горшка збавиш,
Або ж собі жупан спалиш.
А сядь собі на лавочці,
Коло своєї Меланочки.
Наша Меланка в Дністрі була,
Дністрову воду пила, пила.
На камені ноги мила, мила,
Срібний перстенець упустила.
Срібний перстенець достягала,
Тонкий хвартушок замочала.
Повій, вітре буйнесенький,
Висуши хвартуx тонесенький.
Повій, вітре, сюди-туди,
Висуши хвартуx межи люде!
Повій, вітре, сяк-так, сяк-так,
Висуши хвартуx, як мак, як мак.
Повій, вітре, зо всіx сторон,
Щоби Меланці не був сором.
Щоби матінка не пізнала,
Щоби із хати не прогнала.
Наша Меланка малесенька,
Як конопелька тонесенька.
Наша Меланка неробоча –
На ній сорочка парубоча.
Наша Меланка не сама xодить,
Нашу Меланку парубки водять.
Наша Меланка током-током,
За нею хлопці скоком-скоком.
Наша Меланка украдена,
В Далекі Краї заведена.
Ні стежечки, ні доріжечки, –
Пішов би я до воріжечки.
Най ми ворожка відгадає,
Де Меланка пропадає.
А вороженька заxорувала,
Мені правдоньки не сказала.
Ой, Господар-Господарочку,
пусти у хату Меланочку.
Неxай Меланка погуляє,
Як тая рибка по Дунаю…
Як щука-риба з окуньцями
Наша Меланка з молодцями!
На Дай-Боже…
Щедрувальники: – Ой Васильку, Василечку,
чи любиш нашу Меланочку?
ВАСИЛЬ: – Як ми Меланку не любити,
коли ж не здужає робити…
У Господаря – по сто кіп,
а у Меланки – один стіп…
Дай,Боже…
Щедрувальники-посівальники: – Сієм-сієм, посіваєм,
з Новим Роком вас вітаєм –
коноплі під стелю, а льон по коліна,
щоб у вас, хрещених, голова не боліла…
Щедрувальники: – Дай же Вам, Боже,
на току стогами,
а в діжі – підходом,
а за столом – ситтю…
Дай же Вам, Боже,
синів оженити.
дочок віддавати,
пива наварити,
і нам погуляти!
– З Щедрим вечором!
-З НОВИМ РОКОМ!
-З ВАСИЛЕМ ТА Й МЕЛАНКОЮ!
ГОСПОДАРІ з короваями “Василем” та “Меланкою” в руках:
– На здоров’я!
ГОСПОДАРІ частують короваями щедрувальників.
Щедрувала і Василя та Меланку до хати закликала –
Ірина Вовк (З фольклорних записів 1989,90,91 років).