Учитель – це людина, яка навчає своїх вихованців, передає їм необхідні знання про життя. Він плекає з маленької душі велику – Людину з її найвагомішою сутністю Людяності. Учителем часто називають людину, чия мудрість і життєвий досвід залишили глибокий слід у розвитку окремої особистості та її долі. Це одна із найдавніших професій. Слово «педагог» у Стародавній Греції означало дослівно «провідник дитини».
Учитель повинен прийти до дітей не лише із знаннями, а й з тим добром, тим променем світла, який є в його серці. «Благодійна душа буде насичена, і хто напоїть інших, той сам напоєний буде» – сказано у Біблії (Приповісті 11, 25)ї.
Він ставив собі за мету розвивати особистість, розумові здібності, творчі вміння, самостійно здобувати знання, логічно мислити.
Він відповідав усім параметрам, які ставив до вчителя Ян Амос Коменський: « А найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями…».
Він сам знав, чому він повинен вчити, щоб міг інших навчати тому, що сам знає (тобто був дидактом і вмів бути терпеливим).
Він був професіоналом у своїй справі, любив її, віддавав частину душі студентам. Він підходив до викладання з творчістю, давав стимул до навчання, упроваджуючи індивідуальну навчальну програму. На жаль, зараз таких викладачів дуже мало.
Таким ідеалом учителя був Костянтин Васильович Черняєв, який учив мене в Самбірському педагогічному училищі (тепер педагогічний коледж імені Івана Филипчака).
І тепер у Божому винограднику невтомні його руки продовжують земну справу.
Зиновій Бичко, НСЖУ