Вкраїно моя, Україно –
Кровінко на Божих устах!
Богдан ЧЕПУРКО, «Дивина»
…всі ми родом зі Слова.
Костянтин Сушко, «Якби ж!…»
Поет, пилинка пилинки, мислить категоріями безмежної любові до України – пилинки в безмежних просторах Всесвіту і насмілюється промовити: «Бог дививсь й іронічно мовчав»… «Ну й слава Богу! Очі повні», тобто з радості плачу й ридаю… Що ще? Бога не бачимо, АЛЕ БАЧИМО ЙОГО ТВОРИВО й Кровінку (Кровінка – село на Теребовлянщині) на Його устах – Україну.
Правдою, тільки правдою має думати, жити людина, бо ж у «Мові кожного народу закладений і шлях до Правди, і шлях до Істини» (Павло Мовчан). Книжка, в якій живе думка, спонукає до осмислення духовного світу людини, оточення, побільшення інтелекту, духовності свого «Я», щоб рефлексії не полишали нас наодинці з думками пережитого, сьогодення, а заохочували до читання думкою серця, щоб передумати, переосмислити прочитане, наблизившись до розуміння, «Що нам дає сльоза очисна» (Надія Гаврилюк, «Дольки днів»). Еврипід в уста свого персонажа Іона вложив енергію слова очисної сльози: «Одними видаються речі (гадаю, також люди. – Б. Д.), коли дивитися на них зблизька, іншими, – коли відійти далі»; а ще іншими – коли їх утрачаємо й дивимося на них через сльозу («Світ крізь сльозу – то зовсім інший світ», Микола Руденко), бо вона, сльоза, як весняна роса, безголоса в журбі й дарує полегкість у стражданні («Плачуть і речі німі; все, що смертне, нам душу вражає», Вергілій). А ще іншими видаються речі, коли дивимося на них очима, розумом віри – «істина є сильніша за можливість доказу».
Сенс буття людини, народу – примноження інтелекту, духовності на основі третьої невидимої сили, в процесі осягнення форми (лат. – краси) життя з Богом, щоб в усіх проявах її діяльності думка випереджала дію: «Бога річ божії справи творити, / А чоловіка – по-людському жити» (Менандр): «Саме у цьому полягає суть гуманістичної традиції взаємодії душі та розуму, коли відбувається просвітлення: не лише просвітлення розумом людини, а й самого розуму душею людини. Тоді розум набуває ознак мудрості… Споглядання потребує поєднання питання “що я повинен робити” з питанням “яким я повинен бути”… Людяність людини визначають її осягненням Бога як синтезом, взаємодією свобідної волі людини, джерело якої – серце, і божественної благодаті» (В. П. Мельник, «Філософія. Наука. Техніка»).
Григорій Сковорода, який на думку наших сучасників, був професійним філософом, стверджував, що сенс життя людини «…у праці, діяльності, творчості “по сродності”. …бути щасливим означає пізнати себе, свою природу, творити свою долю…» (Філософія Григорія Сковороди. – У кн. І. С. Захара, «Українська філософія»).
А як є в сучасності? Людина поставила себе у центр Всесвіту і вважає, що все слугує їй і обертається навколо неї як єдино можливого центру: «З погляду вічності – сумна на всім печать: / Усе довкола – перелітні тіні» (Андрій Содомора, «Пригорща хвилин»). Ми ж – пилинка пилинки і живемо момент моменту в цьому незбагненному, нескінченному світі. Якщо й існує десь його кінець, то за ним – початок…
Побутує в народі думка, що Україна переможе, бо з нами Бог. Хибна думка. Україна переможе, коли ми будемо з Богом. Чи можна пояснити світ без Бога? Тут і всі проблеми наших поразок і страждань: «Прагнемо істини, а знаходимо в собі лише непевність… Якщо людина не створена для Бога, чому щаслива вона тільки з Богом? Якщо людина створена для Бога, чому вона так супротивна Богові?» (Блез Паскаль, «Думки»).
«Потебня зазначав про об’єктивність причиново-наслідкових зв’язків і відносин, про те, що матерія містить причину в самій собі, де мислення є властивістю матерії. Засадами пізнання вважав чуттєвий досвід, джерелом якого є об’єктивна реальність. Однак, на думку Потебні, чуттєве сприйняття хоча і є основою пізнання, саме собою воно ще не дає нам знання субстанції, якості і дії, загального і необхідного, того, що становить фундамент науки…ВИЗНАЧАЛЬНУ РОЛЬ У МИСЛЕННІ ВІДІГРАЄ СЛОВО, МОВА» (Філософія мови Олександра Потебні. У кн. І. С. Захара «Українська філософія»).
А що ж таке енергія слова? У книжці Мічіо Кайку «Фізика майбутнього» є розділ «Нанотехнології» (Все з нічого?); за Луї Пастером, – «Значення безмежно малого безмежно велике». Вчені дійшли висновку, що ідеальний вакуум володіє колосальною енергією… І СЛОВО володіє енергією: «Слово дає можливість керувати мисленням, допомагає “вполювати” й зафіксувати думку, зробити її зрозумілою для себе й для інших» (Пилип Селігей, «Мовна свідомість: структура, типологія, виховання»).
Олександр Потебня стверджував, що СЛОВО відноситься до «засобів прогресу як найперше й основне», бо «Думка не виражається в слові, а здійснюється в слові» (Л. С. Виготський). А Аристотель становлення або виникнення чогось «тлумачив як перехід від Ніщо до буття можливого, а відтак – до буття дійсного. У Книгах V, VIII та IX “Мефафізики” він докладно розглядає цей перехід крізь призму поняття “потенція”» (Юрій Олійник, «Живі й мертві»). Незбагненна таїна енергії слова, бо «Устрій світу – це устрій мови» (Марія Фюрст, Юрґен Тринкс, «Філософія»).
Думка самохіть, подалася до книги «Якби ж!…» Костянтина Сушка:«Людина не здатна бачити усе відразу, скільки б зріти їй не хотілося, повсюдно її щось оточує, затуляє, і лише степ завжди відкритий і щирий». І рідне СЛОВО, як український СТЕП відкрите і щире нашому серцю – полюбімо його, щоб думками любові, словом борні і пам’яті обійняти найдорожче, низько вклонитися Тобі, Україно моя! Щаслива людина, яка володіє мистецтвом застосування слова, здатна почути його, розмислює над його таїною…
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів