Хіба не диво – квітка і бджола,
Мозольний труд, в якому зріє колос?
Микола Петренко
Коли важко на серці, то перечитую Андрія Содомору: «Мусить же бути хтось нездоланний, хтось такий, кому нічого не може заподіяти фортуна, – ось що конче потрібно для держави роду людського!» (Луцій Анней Сенека, «Діалоги». Про стійкість мудреця, XIX. https://zbruc.eu/node/110988).
СЛАВА УКРАЇНІ – ГЕРОЯМ СЛАВА !!!
Тож декілька слів про писане СЛОВО Андрія Содомори. Про його творчість я опублікував три книжки (1. Крихти живого часу Андрія Содомори. – К.: Ярославів Вал, 2017. – 104 с. 2. Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу. – Львів: – ЗУКЦ, 2017. – 104 с. 3. Золота жила слова. Львів: РАСТР-7, 2022. – 156 с.) та понад 55 газетно-журнальних публікацій.
Пригадав рядки письма поета стародавнього Риму:
…Праця все подолала –
Силою; і при пекучій нужді – спонука до дії.
Вергілій, «Георгіки» (I, 145–146)
Фразеологізм ЗОЛОТА ЖИЛА – хто-небудь здібний, обдарований, гідний поваги або щось дуже цінне, найкраще.
Життя Андрія Содомори – це невтомна праця, вписана у численні сторінки його книг. Людина з книгою… Саме з цим образом почалися мої мандри сторінками захопливого світу Андрія Содомори. І тут не оминути думок Ігоря Мойсеїва про книгу Андрія Содомори «Наодинці зі словом», яку варто мати в своїй бібліотеці кожному українцеві: «Бо 475 сторінок цієї оповіді є багатоступеневим панорамним розгортанням одвічних і визначальних засад: дивотворчого слова, з якого постає світ і життя, освітлені свідомістю…
…адже йдеться про душу слова як майже живої істоти…
До джерел, до первокоренів (уже тепер) слова йде автор у розглядуваній книзі, застосовуючи величезну ерудицію, насичену фундаментальними образами, мотивами, архетипами непроминальної класики…
Не марно крутиться колесо, бо залишає слід. Власне – намотує слід-дороги на себе. Праця А. Содомори дарує уважникам змогу перечитати теплі сліди людських поколінь, перекладені мовою українського буття…
Дослідження емоційно-смислового “менталітету” – обріїв слова, адресоване всім у нашій спільноті. А ніжна письменницька інтонація викладу, певен, зворушує кожного» («Словерсум від Андрія Олександровича». «Курʼєр Кривбасу». – 2002. – Червень).
Митець слова усвідомлює час, в якому живе, і свій талант від Бога мусить устократ віддати народу, бо розум має ціну лише тоді, коли служить громаді, любові, духовному збагаченню людини. Таким є Андрій Содомора: «І хто ще має звагу бути правдивим і показати себе таким, яким він є» (Ґете), – саме він має звагу; працює не задля слави, нагороди, завжди ж був таким, як є – скромним, доброзичливим, інтелігентом ще тієї доби, коли мізки думали, а не рахували матеріальні статки.
Мислителі стверджують, що устрій світу – це устрій мови:«Аристотель вважав, що думка і мова відповідають одна одній, тобто, що зі структури мови можна дійти висновку щодо структури дійсності» (Марія Фюрст, Юрґен Тринкс, «Філософія»), але «…видається, що слово перестає бути фактором поступу, втрачає свою основну – ЛЮДИНОТВОРЧУ функцію» (Андрій Содомора, «Від слова до серця, від серця – до слова»). Хоча мені здається, що в цьому устрої ми ще несповна усвідомили ДІЮ СЛОВА: «…меч заховай до часу… але слово / наче стрілу випускай його вчасно» (Ірина Калинець, «Шлюб із полином»).
«…у греків є навіть таке прислів’я: “Яке життя – така й мова”» (Сенека, «Моральні листи до Луцілія». Лист CXIV). Андрій Содомора стверджує, що «Усе пізнається в порівнянні. Перекладач, зіставляючи слово рідної мови з іншомовним, найперше бачить обрії слова, проникає у найглибші його сфери. Саме він сприймає слово чи не всіма відчуттями, навіть, зауважив Горацій, – на дотик. Але найважливіше – слух. Дослухатись до рідного слова – це дослухатись до пісні, історії, сягати самого кореня, і не тільки у граматичному сенсі, а й кореня думок, образів, настроїв… “…Людині належить бачити те, що за словом” – повірмо давній мудрості…» (Андрій Содомора, «Наодинці зі словом»).
Поетичне, прозове й перекладне слово митця – думне слово, його таїна про божественне і земне дивовижно, гіпнотично оживає в кожному рядку текстів, спонукаючи читача до глибинного осмислення життя:
Смій керуватись розумом своїм!
Sapere aude! – мовою Горація.
Якби ж то став на закликові тім
не хтось один, якби ж то – ціла нація!
Андрій Содомора, «Пригорща хвилин»
Читаючи Андрія Содомору, поринаєш у плин думок-образів, живеш відчуттям, що крок за кроком, немовби тінь, ступаєш стежками його молодості та зрілого життя, дослухаєшся до його спогадів, до сліз, усміху, пам’яті речей, до всього забутого…
* * *
Блукає Львовом осінь-листоноша,
Забуте щось нашіптує мені…
У вітру барокового розкошах
Купаються фігури кам’яні…
«Наодинці зі Львовом»
Дослухаймося до порад майстра й знавця слова: «На малому – зосереджуймося. Не тільки оком – душею.., щоб – повернутися до себе. Принаймні – озирнутися, прислухатися…» («Наодинці зі словом»). Щоб, мандруючи вулицями старого Львова, чути музику каменю, дух минулих епох:
Піти неквапно Львова вуличками
Немов завислого, мрячного дня,
Коли чіткі втрачає грані камінь,
Піти собі неквапом навмання!..
Коли ніщо тут не впадає в вічі,
А радше відступає в глиб сторіч,
Не похваляється, а просто кличе
Образотворчій сірості навстріч.
«Пригорща хвилин»
Вічно теплі спогади дитинства, туга за тим, чого не повернути із незабутнього минулого, що гріє серце й душу:
Бузок
Бузок запахнув біло, фіолетово –
Дитинства дим.
Стежок на тлі зеленім босе плетиво,
За тином – тин.
На перелаз ступивши, завагаюся:
Що там?.. що там?..
Душа бузкова в ніч переливається,
Як в Океан.
Бузок запахнув біло, фіолетово
В два голоси.
В Ніщо розвіється з маєвим леготом
Душа Краси…
Днесь Андрій Содомора працює, щоб СЛОВО РІДНОЇ МОВИ лунало і утверджувалося в щоденному вжитку в усіх закутках України:
Нехай гнеться лоза,
А ти, дубе, кріпись…
Степан Руданський, «До дуба»
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Leave a Reply