Цьогорічна весна напрочуд заласкавилась своїми квітучими принадами, встигнувши до середини квітня потішити до щему в душі одразу усією своєю скарбницею: від ранніх підсніжників і рясту у замилуванні розмаїттям тюльпанів, нарцисів і абрикосового та вишневого цвіту і вже аж до ніжної палітри й аромату бузкової феєрії та навіть тендітної краси яблуневого пишання! Ось така вона, ця весна, тремтить щасливо і барвисто кожною своєю струночкою, розкошуючи, немов жінка, у гармонії тепла, дощу, сонячних цілунків і, що найдорожче, мирних світанків.
У такі миті неодмінно хочеться у обійми добра й позитиву, щирості й справжності, людяності й підтримки. Вам саме цього бракує? Тоді спробуйте збагатитися – у задушевній розмові з жінкою, котра ось уже 40 літ щедро гаптує свою долю у нерозривній єдності з Новодністровськом! Здається, що обдарована природною вродою та неабиякою вдачею, розумом і талантом чути і бачити поряд із собою досягнення, біди, проблеми, щастя ближнього, як і здатністю чи не одразу зарадити і винайти бодай один рятівний шлях до вирішення, Галина Олександрівна Разгонюк увібрала рясними гронами і красу прабатьківського краю й Бессарабської сторони, з якою поріднилася і де заквітчалося гарними плодами її родинне коріння. А ще – навчилася цінувати людину, особистість, маючи хист розгледіти найпотаємнішу струну і, що не менш важливо, потім із притаманною їй легкістю поділитися з оточуючими віднайденими скарбами.
І хоч усілякі гороскопи трактують її наймення – «тиша, спокій, безтурботність», то геть не про нашу Галину, але водночас вони продовжують уже саме про неї: «Галина дуже працьовита й поспіває всюди: на роботі, будинку й у розвагах. Справа в неї знаходиться на першому місці. Вона розважлива, заздалегідь знає свій інтерес». От саме та невсипуща внутрішня енергетика та нев’янучий ентузіазм, котрі виплекали люблячі батьки та загартовані тогочасними ідеями й трудовим запалом юність і молодість, не дають владарювати ні рокам, ні змінам у суспільстві, нізащо не скошуючи різнототрав’я її багатої на мудрість та любов душі. Якби не вона, хіба ж ми осягнули б усю велич історичного становлення нашого міста та його працьовитих і талановитих людей – В’ячеслава Івановича Куреньова, Володимира Михайловича Плотнікова, Сергія Семеновича Гандзюка, Анатолія Васильовича Шамбри, Наталії Кондратюк (Малахової), хіба дізналися б про творчі скарби і магію слова Івана Нагіряка, Віталія Колодія, Мирослава Лазарука, Тамари Морошан, Дмитра Цілуйка, Галини Мельник, незбагненну палітру творчості Зої Слободян, Ганни Рутковецької, Раїси Рязанової, Валентини Ярової, Юрія Пацана, Олени Трофанюк?! Хіба мали б нагоду гідно й урочисто пошановувати з нагоди пам’ятних дат і наших будівельників, і ветеранів усіх воєн, і ліквідаторів на ЧАЕС, і освітян; долучати молоде покоління до історичного минулого Новодністровська та виховувати в любові до малої батьківщини та її людей? Хіба могли б залюбки поринути у спогади на хвилі своєї молодості під час короткочасних гостин у рідному місті усі ті новодністровці, кого доля закруговертила різними світами? Тому і поспішають неодмінно до Новодністровського музею і подружжя Печкарів з Ізраїлю, і Денис Казван та Володимир Залізецький із Києва, і Тамара Морошан з Португалії, і подружжя Михалецьких з Канади. А все тому, що директор, незмінна господиня і натхненниця усіх музейних справ, Почесний житель міста, стверджує: «Наш музей – це не просто заклад культури, створений спільними зусиллями громади, це установа пам’яті народу, пам’яті першопрохідців, спорудження Дністровського комплексного гідровузла, фундаторів і учасників розбудови інфраструктури рідного міста, пам’яті наших земляків – ветеранів Великої Вітчизняної війни та учасників бойових дій в Афганістані, а нині – і війни на сході України».
А гармонійне жіноцтво – так і зоставалось би просто невеличкими дружніми компаніями, якби не обійняла Галина Олександрівна усіх у однойменному клубі! І вже ось більше 10 літ – спільні радощі і події, подорожі і сподівання, турботи і перемоги, підтримка і дружня порада, рятівний дзвінок і щирі обійми.
…Пишу оце від першого ж слова, а поряд в уяві незмінно – вона: красива, мудра, добра, вимоглива, старанна, незборима, всесильна, всезнаюча, чуйна і неодмінно привітно усміхнена наша ювілярка, для якої ця 65 весна – лише іще одне квітуче утвердження, іще одна, нова барва її гарної жіночої долі у щасливому подружньому житті та материнстві в обіймах сивочолих її рідненьких ластів’ят батьків, найдорожчих од усіх скарбів онучат та вірних друзів і однодумців. Тож розкошуйте й надалі, дорога ювілярко, у гармонії своїх чарівних літ та в Божій ласці й милості, любові рідних і близьких. З роси і води Вам, Галино Олександрівно!
Із шаною та вдячністю – Інна ГОНЧАР
