…Саньми через поле мчимо у бік призахідного сонця – попереду сніги взялися рожевуватим іскристим маревом, ліворуч і праворуч – сивіюча синь долин, а позаду біло-сіра дуга обрію вже торкнулася темніючого небозводу, над яким стала низька надвечірня боязка зірка.
Їдемо давнім княжим шляхом у Пересопницю – до вертепників, лірників, кобзарів…
Тут люди в шатах давніх часів походжають так, ніби прибули з тих епох та й дивуються, де поділися і монастир, в якому 456 років тому архимандрит Григорій та художник Михайло Василевич написали Пересопницьке Євангелії, і вежі міста Пересопниці – столиці могутнього удільного князівства київсько-руських часів…
Ось володар її (у його ролі – член Національної спілки письменників України, заслужений артист України Олексій Заворотній).
Тут свято кольору свиток, шалянівок, розпашілих щік та уст…
Тут симфонія піснеспіву…
У Пересопниці заворожує дивовижа – на вас напливає відчуття, що осягаєте історичну таїну минувшини, й ніби розчиняєтеся під небом Різдва разом із тими, хто вносить у показ різдвяного фольклору культуру успадковування автентичних, а не стилізованих під сучасне розуміння його зразків, зберігаючи глибокий релігійний зміст колядок, їх метафоричну глибінь…
Пересопниця колядує!
Віктор Мазаний, письменник, заслужений журналіст України.
Фото автора.
