Чужі гріхи : роман / Таня П’янкова. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. – 240 с.
Тримати читача в напрузі – велика, справжня майстерність автора. Сюжет роману «Чужі гріхи» івано-франківської літераторки Тані П’янкової (Харків, «Клуб сімейного дозвілля», 2020) захоплює з перших рядків і не відпускає до останньої сторінки. Важко відірватися бодай на мить.
Авторка майстерно розплутує сюжет, наче нитки, одразу з кількох клубків: родини ворожбитки Юстини, дочка якої гине від розриву міни на городі, двох сімей рідних братів Миколи та Петра Патиків, а також німого Якова.
Інтрига твору полягає в тому, що загибла Гапія була вагітною. Мати припускає, що з її дитини позбиткувався один з братів Патиків. Обоє ж увивалися коло вродливої Гасі, хоч і жонатими були.
Убита горем Юстина дарує чоловікам спеціально намотані ляльки. Доля братів тої миті стає вирішеною: «Котрий вірно ті любив, той най і щісті має премного. А той, котрий ти голову морочив, хто тя, сарако моя, дурив, нажитися тобов хтів, тіла твойого молодого хтів, най сі горя набере, ги сука бліх».
Та загадковим стає те, що обидва брати приречені на страждання однаково…
Аж тут перед читачем постає досі непримітний Яків. Зовні не красень, та ще й заїкається. Проте саме він стає ключовою фігурою твору. Виявляється, чоловік давно кохає Гасю щирою, відданою, незайманою любов’ю. Та між ними прірва через минулі гріхи його покійного батька. Тут авторка також виплітає ціле мереживо таємниць. Інтрига наростає. Але розкривати всіх таємниць тут ми не будемо.
Чи зможе Яків пробачити рідному батькові страшний злочин, про який дізнався випадково? Кого любила Гася і від кого зачала?
Кульмінацією твору постає зворушливо-приголомшлива картина убивства чорного ворона, в якому сорок днів жила душа померлої Гапії. На сороковий день її невинна світла душа мусить відлетіти на небо, інакше митарствуватиме між небом і землею. Але вона не хоче розлучатися з милим, тому Якову доводиться… Але про це читач здогадається чи дізнається не одразу.
Майстерність письма авторки вражає. Вона вміло вплітає в літературну мову діалекти. Вони підкреслюють колорит села, переносять читача в той час, ту локацію…
Динамічний сюжет підсилений влучними висловами, якими авторка тримає у напрузі завороженого читача: «Гарячою глиною обліпило-обпекло хустку. Остовпіла. Замліла. Заніміла. Вклякла. Впала. Звалилася замертво. Провалилася в густу темінь. Щезла для світу, для неба, для людей. Не виринала. Не існувала. Не виділа. Не відчувала. Не дихала…»
Роман написаний рукою зрілої і справжньої майстрині української прози. Недарма він має тисячі вдячних читачів, що для будь-якого письменника є найголовнішим. Адже якщо усі критики навперебій хвалять і возносять твір, але люди його не читають, він мертвим вантажем лежить на полицях – навіщо він узагалі прийшов у світ?
Цілком закономірно, що твір на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова 2019»: отримав аж дві відзнаки: вибір видавця та за найкраще висвітлення соціальної проблеми.
На автора це теж покладає велику відповідальність: високо підняту «Чужими гріхами» планку новими творами ніяк не опускати нижче. А це – нелегко… І Таня П’янкова це чудово усвідомлює. Потужна, обдарована і працьовита, вона готова скоряти нові творчі вершини. Боже, дай цій жінці, такій тендітній і в той же час такій сильній у художньому слові, для цього сили…
Андрій Дурунда,
Наталія Дурунда – члени НСПУ