Хочеться зауважити, що  Олександр Бойченко,  як персона літературна і знана в професійних кругах, не надто відомий пересічним читачам.

Певна, переважній більшості людей, котрим, звісно, не байдужа література, ще доведеться почути ім’я Бойченка. І ось тоді, кожен зможе відкрити для себе цікаву людину, хорошого публіциста,  інтелектуала  сучасної української літератури.
Як на мене, знайти краще видання, ніж “Більше/Менше” для знайомства з автором і його світом неможливо. Хоч, Бойченко, у цій збірці, розказує про сучасних, увінчаних народом та історією осіб; революції, гідні, на його погляд, фільми, але, все ж, найбільше, на мій погдяд, від розказує про себе.
Отож, перед вами два розділи «Більше» і «Менше», в обидвох поданні рецензій, відгуки, думки, критичні статті на українських, польських, російських (і не тільки) авторів, митців, режисерів; фільми, політику, державу, війну, АТО і народ. Словом, сказано тут багато про що, мабуть, тому хочеться розтягнути це пізнавально-документальне чтиво: щоб на новий день – нова стаття – нова думка.
Олександру Бойченку вдалось легко і промовисто говорити. Саме «говорити», бо здається ніби він не так пише свою думку, як розмовляє з читачем – простою, доволі плавною і освіченою, мовою. І от, читаючи певний відгук-бачення, виникає багато думок. Манера писання полонить, а кожен текст змушує думати про власне ставлення про згаданого автором Франка, Грабовського, Жежеру, про АТО, Аушвіц і ще безмежну кількість постатей  і подій.
Що кумедно – чи то так вийшло випадково, чи то дійсно все так просто задумано, але розділ «Більше» умістив у себе тексти з більшим змістом і меншою політичністю. Щодо «Менше» – то тут, менше сторінок належить бойченківським творінням. Короткі, влучні зауваження, роздуми і синтези, з наближенням фіналу книжки все більше загострюються на найбільш дотичні до свідомості сучасного українця проблемі – проблемі Сходу, політики і війни.
Перед вами нариси, замітки, припущення, розповіді і спогади (нехай пробачить мене автор за неточність жанрів) доволі інтелектуальної, самокритичної і свідомої, або як люблять тепер казати «притомної» людини. Прочитавши близько двохсот сторінок тексту ви зрозумієте, що знайшли критика до думки якого завжди будете уважними (не обов’язково  згідними, але уважними точно).  
Все у цій збірці промовляє про неабияку начитаність і широту літературності автора. При тому, написано  просто і  легко – мов би, ведеться  приємна бесіда з приємною і, що не менш важливо, думаючою людиною.
Прочитати «Більше/Менше» навряд чи вдасться за день, можливо – за тиждень. Для когось кожна, окремо взята стаття може стати причиною для роздумів. Або причиною звернутися до google – оскільки знайдуться  розповіді про постаті  і події, які будуть не відомі, а О.Бойченко створить відчуття їх абсолютної важливості в сучасній українській чи зарубіжній культурі. Крім того, читаючи, захочеться якомога швидше порекомендувати книжку викладачам літератури і знайомим, прихильним до  сучасної – “притомної” – літератури. 
Читачеві доведеться визнати, аналізуючи уже перші сторінки “Б/М”, що  інтелектуально-літературний рівень автора непересічний. Водночас, спішу заспокоїти, ви не відчуєте дискомфорту, якщо почнете «спілкування» з Бойченком з цій збірці.
Лояльність, ненав’язливість і повага до читача не програють у жодному рядку написаних тут текстів. Натомість, змальований Бойченком, «невідомий Іван Франко», в якихось кількох сторінках, пробудить масу питань – хто ж, насправді, був автор вивчених ще у школі “Каменярів” і “Мойсея”. Звісно, не лише Франко здивує в інтерпретації Бойченка. Вкотре,  доведеться поставити «галочку» навпроти Тадеуша Боровського, Сократа і Канта – постаті знанні світом і однозначно варті більшої уваги, ніж, їм присвячувала досі, наприклад, особисто я.
Відкриттям стануть такі, насправді важливі для країни, персони як Жежера і Бондар. З радістю згадались люблені Сінкевич і Кізі. «А у нас у Аушвіці» – з розряду – «чулось, мабуть вартісне», – остаточно переміститься у – “прочити найближчим часом”. Навіть «Касабланка», котра уже переглянута, напевно, мільйонами глядачів, знов нагадає про себе, словами Бойченка.
Звичайно, це не повний перелік імен і навіть не половина згаданих у збірці “Більше/Менше” подій – автор потрудився зачепити у своїх текстах різні країни і різні епохи; спромігся в одному  огляді розповідати про сучасність і вернутись до Відродження та філософії Канта. Багато, можливо, чисто суб’єктивних бачень умістили ці статті, але від того вони не менш продуманні.
 Здається можливим, умовно розділити “Б/М” на дві частини: перша – “Більше” – для читання літераторами і зацікавленими культурою персон; друга – “Менше”- переважно спрямована на політично і суспільно стурбованих теперішньою ситуацією в країні, людей. 
Словом, варто розуміти, пересічна та і не зовсім пересічна людина, читаючи збірку “Більше/Менше” зможе отримати масу синтезованої, проаналізованої інформації з різних сфер культурного життя. Відібраної, обдуманої і доволі концентрованої інформації, в таких, на перший погляд, звичайних текстах-роздумах, такого, на перший погляд, звичайного публіциста, критика і перекладача, як Олександр Бойченко.
 Світлана Кучпилюк