Павлік В. Гандзя: повість. – Львів: СПОЛОМ, 2018. – 168 с.
Це друга книга (першою була нещодавно видана «Овації, або Замальовки з натяком…») «оповідача бувальщин» – як називає себе сам Володимир Павлік, який багато подорожує світом і допомагає відкривати геопростір іншим людям як організатор екскурсій, як гід. Зовнішній простір іноді інтимно взаємодихає із простором внутрішнім (душевним) і – оприявлюється диво творчості, спів-творчості, кохання, любові… До чого довірливо закликає ця книга, у назві якої – ім’я подарованої Небом ліричному героєві Жінки.
Оця повість «Гандзя» створена «за мотивами» однойменного оповідання, вміщеного у надрукованій у 2018 році книзі мого доброго приятеля Володимира Павліка «Овації, або Замальовки з натяком…», до якої я із етичним та естетичним задоволенням написав передмову під назвою «Наука щасливої любові».
Там я спробував обмінятися моїми вітальними відчуттями від радості переживання чистої любові авантюриста «високої і найкращої марки», який іде Божою дорогою при всій, здавалось би позірності візерунку його крокування, бо він щиро ЛЮБИТЬ: життя, жінку, людей, землю… себе – як образ Божий…
У цій повісті при всьому фонтанно-філігранному описі європейських ландшафтів насправді зовсім нема побутописання, бо Володимир не має пристрасті до матеріальних речей, хоча вміє брати радості від них, при всій трепетній любові до чарівливої, долею дарованої йому Анни (Ганни, Гандзі) він природно уникає навіть опису еротичних сцен, при тому, що розповідає він про те, що любить любити. Але розповідає павутинно, суперделікатно, із вродженим почуттям міри-рівноваги (дивися, приміром, збірку пісень про кохання – «Книга Пісні Пісень Соломона»), що і є власне етично-естетичною мірою дарованого Павліку Небом таланту – бути Людиною, а вже потім – розповідачем-письменником, якому іноді емоційно бракує для комунікації слів, то він допомагає собі жестами, артикулюванням інтонацій, що на письмі виражене смайликами (J), звуками: «мммм…», «Ех!», «Хм…», «Оооо!», «Як добре!!!», «Ууууу…», «Тсс-с-с»…
Це книга про райське, бо взаємне, кохання чоловіка і вродливої дівчини, елегія якої за всіма законами жанру переростає у драму, але при шляхетності натур обох основних її учасників не стає зміїною трагедією, а трансформовується в оцю добру смаковиту Книгу, яку раджу придбати і неспішно прочитати всім, хто любить цей світ, вміє співпереживати, співтворити, тягнеться до романтики подорожі у зовнішній та внутрішній, видимі та невидимі світи…
Ігор ПАВЛЮК