З рукопису авторського антології “ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!”
(Відома та невідома Марійська поезія України та українського закордоння)
Працюючи понад 30 років у Львівському музеї історії релігії (ЛМІР), зокрема в Інституті релігієзнавства, мала змогу вкладати авторську антологію поезії, присвяченій Богородиці, яка дістала назву “Марійська поезія” – на основі заборонених радянською владою релігійних видань та календарів 20-70-их років минулого століття, що знаходяться у Фондах музею.
Робота над антологією вже завершена, як і завершені тривалі пошуки відомостей про авторів антології, розкиданих по світах, змакетоване видання книжки-альбому у видавництві “Сполом” (2020, 153 с.). ПРОТЕ АНТОЛОГІЯ ЩЕ Й ДОСІ НЕ ВИДРУКУВАНА, кошторис 1 збірки-альбому, з кольоровими ілюстраціями іконопису Богородиці з Фондів музею ЛМІР оцінюється приблизно в 1000 грн. Меценатів, як звично, не знайшлося.
Ця творча робота (не так з власної волі, а з певних життєвих обставин і фінансових чинників) тривала п’ять років – вона дала не тільки творчу насолоду від високо-професійної української Богородичної поезії, а й великий імпульс для пошуків і джерело для власних письменницьких проектів.
Антологія “ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!” має 6 розділів, перший із них “ЄДИНОЧИСТА І БЛАГОСЛОВЕННА…” поки що публікувати не буду, бо це розділ хрестоматійних, себто відомих українському читачу авторів.
Отож, почну з розділу ІІ “РАДІЙ, НЕВІНЧАНА ЦАРИЦЕ…”, де вміщені невідомі українські автори.
Укладач – ІРИНА ВОВК, поетка, членкиня НСПУ.
–
Олег Стюарт*
ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!
Ликуй, Княгине світлих зір,
Земель і вод, життя і мріє!
До Тебе свій підносим зір
І кличем: Радуйся, Маріє!
Поглянь, Пречиста, із висот
На український свій народ!
На наших землях кров і мста,
Ірод засів в Твоїй столиці,
І знов Пилат розп’яв Христа,
І сповнив учнями в’язниці.
І з тюрем кличуть голоси:
Спаси, Маріє, нас спаси!
Почуй слова тривожних уст,
Що шлють сини Тобі і доні,
Щоб сяли Київ, Львів і Хуст,
Як перли на твоїй короні.
Поглянь, Маріє, на наш край
І Україні волю дай!
*Олег Стюарт – одне з творчих псевдо Теодора Курпіти
«Калєндар української Родини»1950, ст. 59.
–
Теодор Курпіта
AVE!
У розцвіті рожевім трави
І синя флейта – небеса.
Немов чернець стою я сам
Із піснею на серці: Ave!
За мною полум’ям заграви
Вечірні блимають вогні
І в фіолетній тишині
Несеться дзвона срібне: Ave!
Прийми із серцем нелукавим
Мене, Маріє, під покров.
Тобі жертвую душу, кров
І серця свого тихе: Ave!
Дозволь в Твої ступити лави
Відважних, смілих, чесних слуг
І в час незгоди і наруг
Тобі співати вічно: Ave!
«Дзвони», Львів 1937, ч.5. с.171
–
Ольга Сиротинська
В ДЕНЬ УСПЕННЯ ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ
На золотих крилах ангелів ясних
Між срібні зорі, в край неба красний
З цього провалля смутку, сліз і болів,
Та, що була нам всім провід-зорею,
Взнеслась на віки тілом і душею
В край вічний щастя, радости і волі.
Засумували води Йордану,
Імлою смутку вкрився ліс Ливану;
Прибравсь в жалоби паполоми чорні.
Ллють сльози горя вірнії синове,
Бо хто ж то нині під крилом любови
Так, як Пречиста їх усіх пригорне?
А часи люті; ворог так шаліє;
В серцях згасає віра і надія…
І холод тиснеться повільним ходом…
Не опускай нас, о Мати Пречиста!
Крізь життя темні дороги імлисті
Будь нашим сонцем і нашим проводом!
Бо нам так важко, бо нам так сумно;
Життя на світі наче чорна трумна,
Гробова студінь, здається, кругом віє…
Як на нас вдарять лютії морози,
Як спадуть тучі й горя-болю сльози,
Не опускай нас, о Мати Маріє!
Не бійтесь, діти, хоч я між зорями
Царюю нині, то завжди я з вами
І помагати буду вам невпинно,
Чи в щастю-долі, чи в смуткуі горю,
Для вас повік я – та Провідна Зоря,
Лиш дайте серце ви мені невинне!
«Наш Приятель», Львів 1924, число 8, ст..106.
–
М.-ч.
ЧИСТАЯ ДІВО!
Чистая Діво, Царице Мая,
Роже цвітуча, перло святая,
Тобі на честь ми пісню співаєм,
З всіми святими враз величаєм.
Діво Пречиста, Мати Ласкава,
Що володієш в блиску і славі,
До Тебе просьби наші підносим,
Для Підкарпаття доленьки просим.
Ми – руські діти, Ти – наша Мати,
Не дай нам духом підупадати,
Захорони нас від злої долі.
Не дай попасти в ярмо неволі.
Діво Маріє, Тобі з поклоном
Пісню співаєм сердечним тоном;
Благослови нас, встався за нами
В Того, що править всіма віками.
«Благовістник», Ужгород 1937, число 5, ст.17.
–
Марія Я.Мятка
МАЇВКА
Пречиста Діво,
радій, радій:
ввесь світ хвалу шле
красі Твоїй!
Ось в кожен теплий
травневий день
гуде молебень
з-поміж вишень!
Гудуть, співають
в яснім теплі
хрущі, – і діти, –
й бджілки малі.
І гомонить скрізь
пташиний спів
з гаїв зелених,
з шумких степів.
А в кожен вечір
лунає дзвін –
і в храм твій люди
йдуть на поклін.
І зорі сяють
красі Твоїй…
Пречиста Діво,
радій, радій!
«Християнський голос» 1952, число 21, ст.3.
–
Ю. Паломник
ГИМН МАРІЇ
Освяти, о Пречиста, мій дім
і всіх тих, що живуть у цім домі:
тих, що пориви в них молоді,
тих, що в старості чають на поміч.
І кімнату мою освяти:
і ці вікна, і стіни, і двері,
і той стіл, на якому застиг
недокінчений гімн на папері…
І мене освяти за столом
у найбільшім, найтяжчім зусиллі:
серце грає Тобі, о Маріє, псалом,
я ж у вірш його вкласти не в силі…
«Поступ»1969, число 22, ст.7.
–
Олена Печеніг
МАТИ БОЖАЯ…
Мати Божа йшла та долинами
Широчезними та з тернинами.
«Земле, земленько многогрішная!
Сестро, сестронько неутішная!
Я печалі твої рукавом ізітру, –
Квіт-пахуч, зілля-сад ізсаджу між журу.
В табуни, у бистрі, ой зберіться, вітри,
Покотіться сюди із крутої гори!
Рознесіть., розсадіть молоді паростки –
Хай зів’яне печаль, де зростуть ці квітки.
Хай росою сльоза зсохне з променем дня;
Хай же плаче Душа лиш одна, лиш Моя…».
Мати Божа йшла та долинами
Широчезними та з тернинами.
Мати Божая – Радість соняшна,
Охороннице наша горішня!
«Дзвони» 1932, число 2, ст.81.
–
Ірка Трусь
МАРІЯ
В смарагдовій, довгій сукні,
Густо тканій звіздочками –
Йшла Марія полем, лісом,
Йшла дібровами, гаями.
Ліс шумить ніжну молитву,
Шепчуть тихо щось діброви:
– Пригорни нас всіх. Маріє,
Хорони нас під покрови.
Пісню матінці співають
Пташенята всі і квіти –
Так солодко, милозвучно,
Ось послухайте лиш, діти!, –
Треба серденька вам мати,
Як лелії сніжні, чисті,
А тоді і ваша пісня
Мила буде теж Пречистій.
«Наш Приятель» 1934, число 11-12, ст.12.
–
П. Штокалко
ДІТИ МАРІЇ
(з уст народа)
По райських стежечках іде
Марія Божа Мати,
Гурток дітей малих веде
В садочку забавляти.
У них одежа мов би сніг, –
Її Марія шила, –
Несесь дівочий тупіт ніг,
Мигтять ангельські крила.
Розкішний довкруги садок,
У стіп пахучі цвіти,
Ягідки клоняться з гілок,
Їх рвати хочуть діти.
Пречиста Діва все спішить,
Гіллячки пригинає,
Ягідки рве і в тую ж мить
Ягідки кожен має.
Лящить дітвори срібний сміх
Йде гомін від забави,
Глядить на діточок усіх
Марії зір ласкавий.
«Наш Приятель» 1924, ч.5, с.73.
–
Євгенія К-івна
ПОКЛІН
Склонило Сонце русу головку
В поклін найнижчий аж до землі
Та в перлоцвіти, срібні намиста
Прибрало землю в привіт Її.
Склонилось Сонце в поклін найнижчий
Молиться тихо природа вся:
– Радуйся Діво благословенна,
О Непорочно За-ча-та-я!..
«Місіонар», Жовква 1935, ч.12, с.273.
–
І. Сендецький
РОЗБИТИЙ ЧОВЕН
На синім морі човен розбитий…
Сном оповитий
пливу в човні…
Хвилі вдаряють і заливають,
в шалі-розпалі човном хитають.
Горе мені!
Але ось руку хтось простягає,
мене спасає.
Дивлюся я:
Пречиста Мати, Скарб благодати
подала руку, щоб рятувати
своє дитя.
І сльози кануть. Сила любови
здійма окови
з серця в огні.
А Божа Мати зайшла в палати,
щоб своїм словом в Сина благати
щастя мені!
«Календар Доброго Пастиря» 1950, ст.53.
–
М.Щ.
МАТИ МИЛОСЕРДЯ
Вона полями йшла
В рожевій ранку млі,
Вкраїнських рук діла
Оглянуть на землі.
Схилив головку цвіт,
Колосся пало ниць
Дивіть, дивіть, дивіть! –
Роздався голос птиць.
Схилив головку цвіт,
Дорогу Їй стелив.
Дивіть, дивіть, дивіть! –
Привіт ланами плив.
Вона так тихо йшла,
Так плила мо’ветер…
Аж щось ось там найшла,
Де видний лан тепер…
Схилилась як лоза,
Що з вітром йде у бій;
І канула сльоза
Її гаряча з вій.
І тихий плач без слів
Озвався… ріс і ріс;
В нім жаль і біль рабів
До неба вітер ніс.
Замовкли голоси,
Замовк ланів привіт:
Між каплями роси
Багрів кровавий піт…
Вона зібрала кров
Як дорогий алмаз,
А сльози лились знов
З очей Їй раз-у-раз.
І скоро вже ішла
Полями в ранку млі.
Бо скарб вона знайшла
Великий на землі.
«Наш приятель» 1922, ч. 2., ст.27.
–
Автор невідомий
А ЯК ПРИЙДЕ ТОЙ МІСЯЦЬ МАЙ
А як прийде розкішний май,
Цвітучий май чудовий,
Вбереться в цвіт діброва, гай,
В килими луг шовковий;
Як соловій струмом пісень
Затьохкає й принишкне,
І як теплом на сад вишень
Легенький вітер дихне;
Як в тихім сні листки беріз
До долу схилять віти,
Як серед рос, дрібоньких сліз,
Заснуть пахучі цвіти;
І як обгорне душу жаль
За ясним днем, красою,
Навіє сум важку печаль
І грози неспокою;
То я тоді у хвилю ту,
Забувши земське горе,
З мольбами тихими піду
До Тебе, ясна Зоре!
«Місіонар», Жовква 1908, с.141.
–
Автор невідомий
НЕ ДАЙ, МАРІЄ…
…А як звалить мене, знеможе
Тягар житейських мук, терпінь,
Скує мене в ярмо вороже
Нетями сонна, чорна тінь:
Не дай в безсилля впасти плінь…
Не дай знеможеному в бою
Соромно впасти на шляху,
Бо я, Маріє, все з Тобою
Надії віри повен йду,
В побіди силу йду до бою.
«Калєндар Місіонаря», Жовква 1926, с.128.
–
Дмитро Николишин
БОЖИЙ МИР
Ти добру частку вибрала, Маріє:
вогнем буття захоплення німе;
воно в жарі кохання не зотліє,
ні буревій холодний не розвіє,
ні хитрий друг його не відніме.
Воно в душі зростить і скріпить віру
в могутній світ краси живих ідей;
із серця струн дзвінку збудує ліру
й сотати буде з неї пісню щиру
про сон життя, невгадну для людей.
Воно самотній шлях устелить квіттям,
освітить сяйвом кременисту часть,
жар соняшний відхилить верховіттям
рясних алей і снам – химерним дітям
уяви – творчий зміст і тривок дасть.
Воно тобі у дні борні поможе
переплисти зрадливий світа вир;
сичання заздре заглушить вороже,
пахучий щастя цвіт у серце вложить, –
воно віллє у душу Божий мир!
16. ІV. 36
«Калєндар родини», Львів 1936., с.3.
З рукопису авторської антології “ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!” (Відома і невідома Марійська поезія України і українського закордоння) / Уклала ІРИНА ВОВК – Львів,2015-2020.
Змакетовано у видавництві «СПОЛОМ», Львів, 2020. –153 с.