12 липня в Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки відбулася презентація книг Уладзіміра Арлова «Краєвид з ментоловим ароматом» і «Все як раніше лише імена змінилися» в перекладах з білоруської Олександром Ірванцем.

Уладзімєр Арлов  народився 1953 року в Полоцьку. Закінчив історичний факультет Білоруського державного університету. Працював учителем історії, журналістом та видавничим редактором. Дебютував зі своєю поезією у студентському самвидавчому часописі «Блакитний ліхтар», що був переслідуваний КДБ. Автор численних прозових, поетичних книжок, історичних нарисів та есе. Твори Уладзімєра Арлова перекладено англійською, німецькою, українською, польською, шведською, чеською, угорською, французькою, румунською, російською, естонською, литовською, латвійською, словацькою, грузинською та іншими мовами. Лауреат кількох незалежних національних літературних премій, зокрема премії Єжи Ґедройця за найкращу прозову книжку року (2018), а також міжнародних премій «Європейський поет свободи» (Польща, 2010) та «Алеко» (Болгарія, 2016).

На зустрічі, яка також транслювалася на сторінці бібліотеки у Фейсбук, Олександр Ірванець познайомив читачів з прозовою і поетичною творчістю Владзіміра Арлова – класика білоруської літератури. Знаний перекладач зачитав уривки з книги «Краєвид з ментоловим ароматом» і декілька віршів, звісно, перекладені ним особисто. Як зазначав пан Олександр, Владзімір Арлов був достатньо успішний і в прозі, і у віршах. Варто відмітити, що обидві книги можна було купити у самого гостя бібліотеки, а «Краєвид з ментоловим ароматом» знайти у «Видавництві Старого Лева».

Олександр Ірванець поділився з читачами історією перекладів деяких книг. Наприклад, переклади книг Арлова «Реквієм для бензопилки» і малу прозу Васіля Бикава «Ходільці:оповідання» з’явилася завдяки грантам, які перекладач отримав у 2005 році за переклад книги того ж Арлова. Зазначено, що для перекладу автор обрав назву саме «ходільці», а не «ходаки». Свої два повноцінні гранти на переклад книг Олександр Ірванець вважає нічим іншим, як тільки везінням. Причому самі  книжки мали наклад понад три тисячі примірників, хоча Владзімір Арлов вважається першорядним письменником і рідко має наклад більше 1000 (хіба що вони додруковуються). Олександр Ірванець розповів, що Арлов за освітою історик і має більші наклади за свої освітні, історичні книги. На мітингу в Білорусії зачитав свій вірш «Незалежність – це…» (перекладено Ірванцем), за що його судили. Парадоксально, що письменника судили за його текст і в результаті присудили до великого штрафу. Владзімір Арлов був засуджений за творчість – це честь для письменника.

Перекладач Олександр Ірванець познайомив читачів бібліотеки з книгою «Краєвид з ментоловим ароматом». Починається вона з однойменної повісті, доволі романтичної, поетичної і трішки містичної. Зачитувати щось з неї автор не бажав зі своїх причин. Натомість зачитав уривок з «Сибірської повісті», яка має зовсім інший стиль – позитивно-грубуватий.

Оскільки ще є збірка віршів, то перекладач вирішив перейти відразу до заключного. Це цікава поетична феєрія-алегорія під назвою «Орден Білої миші», з якої зачитав початок. Цим і закінчив знайомство з книгою «Краєвид…».

Наступною була представлена збірка віршів «Все як раніше тільки імена змінилися». Почав Олександр Ірванець з єдиною у цій збірці римованого вірша «Вітер». Наступний вірш про Полоцьк і загалом про стиль поета під назвою «Не знав». Далі – «День Святого Валентина у Вільні». У наступному вірші «Остання жінка Казанови» поет оперує історичними фактами, але піддає їх поетичній препарації. Митець досить різний у поезії і от у збірці можна натрапити на вірш про Львів, а також «Польський транзит». З-поміж уміх  вирізняється поезія «Останнє кохання діда Федора». Зі стилю поета можна зрозуміти, що він часто пише на побутові теми і є дослідником, наприклад, буваючи в інших країнах, намагається щось зрозуміти з менталітету народу. Тому останній вірш, що був зачитаний на зустрічі, про Естонію – «Таллінська голубка».

На цій душевній ноті і підійшла до свого завершення презентація перекладів книг Олександра Ірванця, й неодмінно світ побачить ще чимало його нових перекладів.

Матеріал підготувала Вікторія Савчук