Ігор Фарина. Книгоквіття: рецензії 2023 року. – Львів: Камула, 2023. – 52 с.
Хіба не диво – квітка і бджола,
Мозольний труд, в якому зріє колос?
Микола Петренко
Ігор Фарина працює, на диво, багато й плідно. Євген Баран стверджує, що книги приходять до того, хто їх вдумливо читає – libros lege, книги читай: «Бо читати й не ПРОЧИТУВАТИ – то не ПОЧИТАТИ» (Дистихи Катона)*. Думна книжка спонукає до роздумів: «Думаю, отже існую» (Рене Декарт). Розмислюймо не про «існування», а про «блаженне життя», бо щастя – це сенс нашого життя. «ПРОЧИТУВАТИ» – навчитися читати, щоб бачити душею, розуміти серцем. Коли читаємо, роздумуємо – будуємо своє «Я». Для цього потрібно постійно протирати від пороху книжки і дзеркала своєї пам’яті: «Я протираю і протираю дзеркало – й мені бачиться те, що, здавалося, давно призабулось. Тепер я зрозумів, що дзеркала не просто треба, а вкрай необхідно протирати. Це допоможе нам більше пізнати себе і життя» (Михайло Слабошпицький, «Протирання дзеркала»). У цій же книжці Михайло Слабошпицький пише, що читання для Василя Земляка було процесом глибоко творчим: «Фрідріх Ніцше сказав, що одним людям читання заважає думати, а іншим – допомагає. Саме до таких, інших, належав Василь Земляк. У ньому жила глибоко органічна потреба спілкування з думкою у літературному вираженні. Читане давало поштовх до народження власних думок». І «до таких, інших» належить Ігор Фарина.
Читання наповнює людину життям (саме життям, а не існуванням) і це творча праця Ігоря Фарини вкупі з українським словом.
Нова книга Ігоря Фарини «Книгоквіття» – це одинадцять рецензії, які написані в 2023 році про друки (він любить це слово) побратимів по перу…
«Слово почуттів просвітлюють слова» (Олег Герман. Доля. Мрія: Поезії).
«Літання у небі ріднизни» (Анатолій Городницький. Мольфарова книга: Роман у легендах).
«У дум таїни серце упірнає» (Богдан Дячишин. Золота жила слова: Есеї).
«Обійнявши вітер, що прослизає між руками» (Марія Маш. Сьогодні точно ні: Вірші).
«Лине слово поміж різнобарвних мрій» (Олеся Омельченко. Любов зцілити рани прилетить: лірична поема-фреска).
«Слововирію щемливе відчуття» (Любов Сердунич. До Врат Острозьких: Історичне трипоемʼя).
«Бентежний тайнопис доторків» (Богдан Смоляк. Істотність: Сім поетичних циклів).
«Прочитання через століття» (Марія Павликовська-Ясножевська. Поцілунки: Лірика польської поетеси у перекладі українською Богдана Смоляка).
«Блакитноокі дні» (Валентина Судома. Вузлики на згадку: Поезії).
«Осяює рядки козацьке сонце» (Валерій Хмелівський. Лагідний граніт: Роман, повість у новелах, публіцистика, громадянська лірика).
«Про що шепоче польова ромашка?..» (Леся Шмигельська. Істина коріння: Вибране).
Ще Екклезіяст засвідчив, що людини народжена для праці і щоб радіти ділами своїми, бо це добре для Бога. Для письменника важливо, щоб його твори читали, рецензували, оскільки без цього нема шліфування думки, письма. Ігор Фарина володіє навдивовижу своєрідно строгим (навіть, можна сказати, скупим) стилем письма, яке проте багате на свіжу думку, на нетипове сприйняття друку – саме такою є його нова книжка «Книгоквіття».
Що ще можна сказати посутнього про творчість Ігоря Фарини? Цей небуденний чоловік вірить у магію сили слова, таїну енергії слова, яке здатне розбудити приспані мізки людини, спонукати їх до роздумів. Слово – це його зброя на ниві українськості рідної мови, освіченості народу…
Хай ця книжка буде своєрідним дороговказом для читача на ниві пізнання сили енергії слова сучасних літераторів, бо ж це «спроба винести на узагальнення особистісний погляд на книги, які цікавлять усіх»…
——————————————
*Катон Марк Порцій Старший (234—149 до н. е.) – один із найвизначніших представників Стародавнього Риму – і як державний діяч, і як письменник.
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів