Безліччю місцин славляться наші етнічні регіони. Бойківщина – Нагуєвичами, Буковина – Путилою, Волинь – Колодяжним, Опілля – Бережанами… Нема в нас жодної території без духовно-історичних пам’яток.
А мила серцю Гуцульщина на весь світ славиться Криворівнею. Фольклорист Володимир Гнатюк назвав її українськими Афінами. Так, у Криворівні десятками літ збиралася українська еліта – Іван Франко, Михайло Грушевський, Ольга Франко, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Станіслав Вінценз, Василь Стефаник, Олександр Олесь, Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Наталя Кобринська, Марко Черемшина, Осип Маковей, Антін Крушельницький, Денис Лукіянович, Михайло Драгоманов та много-много інших достойників. За словами Івана Франка, тут «менше шуму, грому, біганини». А сама Криворівня напувала душу «спокоєм, тихою красою». В. Гнатюк та І.Франко жили в селі майже щоліта з 1900 по 1914 рік. У Криворівні жила й творила на цілий світ відома багатогранною мистецькою палітрою Параска Плитка-Горицвіт. Вона по собі залишила 46 томів по 1000 сторінок кожен художніх витворів.
У смарагдово-сапфірну Криворівню приїхав 19’0 року зі студентами-філологами Львівського університету імені Івана Франка записувати й вивчати неперевершений гуцульський діалект. І тепера щоліта здебільшого сюди навідуюся. Маю тут щирих друзів, з якими із задоволенням спілкуюся. Це приятелі отець Іван Рибарук, Василь Зеленчук, Василина й Василь Марусяки, Калина Харук, Іван Зеленчук, Оксана Рибарук, Анна Луцюк, Галина Кутащук, покійний Микола Дзурак та рясно інших.
Гуцульську говірку збирав іще в сусідніх селах: Білоберезка, Дземброня, Устєріки, Голови, Черемошна, Красноїлів. Само собою, гуцульський запасник став надійним фактажем при написанні монографії й дисертації.
А ще титулують Криворівню духовною Меккою. Тут, мов магнітом притягує до себе чарівний Храм Різдва Богородиці, збудований ще на початку 1700-х років і який діяв діяв постійно, навіть в атеїстичні совєтські часи. Духовні повчання митрофорного єрея Івана Рибарука слухав би безкінечно довго. У них еклектично добірно домінують ноти мирського й духовного, що сплітаються у барвистий дидактичний килим. Отець Іван уміє пояснюючи переконати своїх мирян, не оминаючи делікатно гострих вінклів. 1900 року відвідав Криворівню митрополит Андрей Шептицький. Тут він написав працю «До моїх любих гуцулів». Андрей Шептицький першим використав гуцульську говірку у спілкуванні з вірними. Митрополит писав: «То, що Вам дядя тай неня лишили, то маєте своїм по смерті лишити».
Ніколи не вивітряться з пам’яті мандри на Писаний Камінь, на гори Піп Іван, Петрос, Скупова. У гуцульських полонинах, напоєних ангельськими пахощами брусниці, м’яти, чебрецю, безсмертника, іван-чаю, деревію й зозулинцю, любо-мило вдихати божеське безсмертя, кмітувати про Господню велич і коштовність життя.
Михайло Ломацький – співець Гуцульщини у нарисах «Верховино, світку ти наш» записав такі лірично-щирі слова: «Давнина Гуцульщини окутана туманом віків – вона, загадка, досі не збагненна».
Аби достеменно пізнати Гуцульщину, то треба там народитися й мати потужний корінь. Недарма в тому краї співається: «Ой не той то, брате, гуцул, Що погуцулився. Але той то, брате, гуцул, що в горах вродився». Я вельми щасливий і тим уже, що погуцулився!
Зиновій Бичко, НСЖУ