(характеристика образу “радянської жінки” на основі аналізу миколаївської преси 60-80-х рр. ХХ ст.)
“Соціалізм назавжди покінчив з безправ’ям і гнобленням жінок, відкрив необмежені можливості для розквіту їхніх творчих сил.”
(“Радянським жінкам”, стаття з газети “Ленінське плем’я»
в день святкування 8 березня 1978 р.)
Досить гучна заява! Та чи правдива?
Давайте розбиратися.
Місце жінок в радянський період було доволі неоднозначним. Попри те, що комуністична партія пропагувала рівність обох статей, не слід забувати про зумисне переслідування владою власних інтересів щодо жіночого питання. Адже партійна верхівка активно сприяла формуванню образу ідеальної жінки в свідомості громадян задля її активного залучення у процес будівництва держави.
На перший погляд жінки позбулися тіні чоловіка. Вони самодостатні, освічені, незалежні.
«Нова жінка» стає особистістю, яка будує своє життя не «за» чоловіком, а «поряд» із ним. Вона слугує орієнтиром, прикладом моральних чеснот й нового способу мислення. Самореалізація жінок залежить від балансування між сім’єю, роботою і постійним самовдосконаленням.
Які жіночі соціальні ролі нав’язувала радянська влада?
Якими якостями наділяла «ідеальну» радянську жінку?
.
Турботлива матір
“Жінка-матір! Ці слова виражають найдорожче і найближче кожній радянській людині. Жінка не тільки дає життя дітям, але і є їх першою наставницею, виховує у підростаючого покоління високу свідомість, працелюбність, благородні моральні якості і суспільні ідеали. Низький уклін вам, жінки-матері, за тепло ваших сердець, за вашу турботу про зміцнення радянської сім’ї, за ваше прагнення виростити гідних громадян нашої Вітчизни” (“Радянським жінкам” // Ленінське плем’я. 1978 р. 8 берез. № 29. С. 1)
.
Жінка-трудівниця
“Центральний Комітет партії твердо впевнений, що жінки нашої країни покажуть зразки трудової доблесті, вмілого і хазяйського використання наявних ресурсів, зроблять усе для того, щоб третій рік десятої п’ятирічки став роком ударної праці” (“Радянським жінкам” // Ленінське плем’я. 1978 р. 8 берез. № 29. С. 1)
.
Жінка-патріотка
“Беззавітно віддані комуністичним ідеалам радянські жінки разом із батьками, братами, чоловіками боролися за владу Рад, ударно працювали на будовах перших п’ятирічок, показали зразки масового героїзму в роки [Великої Вітчизняної війни], не шкодували сил для відбудови ворогом господарства, натхненно створювали суспільство розвинутого соціалізму, беруть активну участь у будівництві комунізму. Батьківщина високо цінить величезні заслуги вірних своїх дочок” (“Радянським жінкам” // Ленінське плем’я. 1978 р. 8 берез. № 29. С. 1)
На перший погляд — ідеальна картинка. Жінки є соціально активними, мають можливості для власного розвитку, рівні із чоловіками, їх цінують, ними захоплюються. Проте такого інформаційного шуму й прагне досягти радянська влада.
Пропагандиські меседжі, що з’являються на сторінках газет, спрямовані на формування образу впевненої в собі, працьовитої та рівної в правах “радянської жінки”. Але між задекларованими
правами і реальними можливостями щодо їх практичної реалізації пролягає прірва. Жінка не отримує обіцяної свободи. Вона переходить з-під влади чоловіка під владу держави, яка висуває до неї серйозні вимоги.
.
Будь жінкою, казали вони
Будь активною студенткою, казали вони. Встигай робити багато справ: навчайся, відвідуй засідання комітету комсомолу, бери участь в конкурсах, вечорах, займайся підшефними піонерами, відвідуй спортивні секції, проводь екскурсії, стань учасницею трудового семінару. Часу вистачає на все!
Буть гарною вихователькою, в якої палає піонерський вогник, казали вони. Діловитість, енергійність, чуйність, сумлінність — ось твої
головні якості. Ти маєш бути прикладом для своїх учнів!
Будь продуктивною дояркою, казали вони. Ти повинна бути в числі перших. Ти маєш обійти своїх конкурентів. Борися за право бути кращою! Показуй свій ентузіазм, уміння, господарську струнку. Це твоя бойова справа!
Будь професійною редакторкою, казали вони. Віртуозно верстай газету. Газетна сторінка має бути схожою для тебе на полотно художника, на якому майстер пензля малює картину. Ти повинна мати смак
— молодіжний, дерзаючий, творчий. Для газети ти маєш стати другом і помічником!
Будь вчителькою, інженеркою, агрономом, зоотехніком, ветеренаркою…
Будь радянською жінкою, казали вони. Невтомною трудівницею, ніжною дружиною і матір’ю, громадською діячкою. Будь тактовною, усміхненою, чарівною. Створюй хороший настрій. Будь діловою, рішучою, авторитетною. Май партійну приналежність!
(Адаптовано до тексту “Be a Lady They Said” (“Будь леді, сказали вони”). Авторка блогу “Листи розлюченої жінки” Камілл Реінвілл, 2017 р.)
“Не погодилися б ви не працювати і присвятити себе цілком вихованню дітей і веденню домашнього господарства, коли б чоловік повністю забезпочував сім’ю матеріально?”
З такого питання починається стаття “Жінка і праця: пошуки оптимального варіанту”. 77 % опитаних жінок нібито відповіли відмовою від такої перспективи.
На плечах жінок завжди були і родинні, і побутові обов’язки. Проте радянська влада усіма можливими способами мотивувала жінок не обмежувати себе лише рамками дому та світом сім’ї. Їм потрібно було піднімати економіку. Як зазначалося в статті “в багатьох галузях народного господарства не вистачає робочих рук”. У результаті між державою та жінками був укладений умовний «контракт працюючої матері». Суть такої “домовленності” полягала в тому, що соціальні пільги, послуги й допомога надавалися працюючим жінкам в обмін на згоду народжувати й доглядати дітей.
Зображення жінок на сторінках газет не випадало із загального канону радянської фотоестетики та продиктовані ідеологією. Портрети жінок випроміюють надмінрий ентузіазм, оптимізм, життєрадісність, волю до перемоги і силу розуму.
Які справжні почуття ховаються за цими стандартизованими емоціями?
“Трудиться на фермі дівчина”
“Їй усе під силу”
“Вона полюбила поле”
“Пауза не для неї”
“За кермом – дівчина”
Саме такі заголовки майорять на сторінках періодичної преси радянського періоду, закликаючи жінок до активної громадської діяльності.
.
Показовою є стаття “Усе встигає Тетяна”
(Ленінське плем’я. 1987 р. 17 верес. № 112. С. 1)
«Понад сім років працює на Вознесенському виробничому об’єднання “Южанка” молодий комуніст Тетяна Герасименко. Вона освоїла п’ять операцій і виконує роботу з хорошою якістю. Тетяна перемагала в міських конкурсах на звання “Краща за професією”. А нещодавно перемогла й на обласних змаганнях швачок.
Тетяні Герасименко як молодому комуністові доручили працювати з молоддю. Вона член комітету комсомолу, відповідає за культурно-масову роботу. Припало до душі робітницям об’єднання традиційне змагання “Нумо, дівчата!”, яке організовує Тетяна.
Інколи подруги дивуються: як встигає Тетаня брати участь у всіх вечорах відпочинку, конкурсах, змаганнях, “вогнищах”? Адже й робота потребує багато часу й зусиль, і двох дітей виховує…
Та Тетяна не тільки сама живе повнокровним, неспокійним життям, а й інших може зацікавити, повести за собою. Сповнені енергії, ідей і Тетянині помічники – Ольга Чернецька, Тетяна Вороно, котрі готуються до вступу в члени КПРС. Разом опановують Статут, обговорюють газетні публікації».
Прикладом для наслідування була трактористка Паша Ангеліна. Навколо її постаті формувався образ цілеспрямованої, відданій своїй праці трудівниці.
Довідка
Парасковія Ангеліна – українська радянська діячка, механізаторка сільського господарства, бригадирка тракторної бригади Старобешівської МТС (колгосту імені Сталіна) Старобешівського району Сталінської області.
Дану нагороду отримала мешканка села Новогеоргіївка, Баштанського району, Миколаївської області Соломській Ірині Ігнатівні. Наразі нагорода знаходиться в шкільному музеї Плющівського ліцею, Баштанського райому, Миколаївської області.
Радянська жінка та її “ідеальний” образ, сформований владою на шпальтах газет та інших засобах масової інформації був неприроднім і нереальним, тому не витримав критики часу. Зразково-показові, героїзовані приклади жінок-передовиць поступово втратили свою актуальність та не надихали на звершення заради вищих ідеалів комуністичної ідеології.
Ірина Лободовська, вчителька історії Миклаївського ліцею імені М. Аркаса