Не лише самим побувати в духовний аурі рідної мови бажали учасники літературного клубу Гайльбронну, а й створити її для своїх співвітчизників. Тому промовляли словами класиків Олеся Гончара, Івана Багряного, Ліни Костенко, Всеволода Нестайка, Григорія Квітки-Основ»яненка, Лесі Українки та інших видатних письменників.
Анастасія Козак, на відміну від інших учасників, народилася не в Україні, а у Німеччині від депортованих нацистами батьків з лемківщини ще напередодні війни 1941 року. Жінка зберегла любов до України, мови з дня народження. Громадська діячка на вечорі представила письменницю українського походження Наталю Водіну, на долю якої випало чимало випробувань і знущань комуністично-сталінської, нациської систем.
Світочам української літератури були присвячені виступи Оксани Бауер, Анастасії Ставрової з Маріуполя, Катерини Кліміної з Криму, Тетяни Розенфельд із Запоріжжя, Олександра Коваля з Донецька, Марини Рудик з Кропивницького,
Натхненником і організатором Літературного клубу Хайльборонну є Наталя Плечиста. Це завдяки її вмінню і організаторським здібностям було проведено кілька літературних заходів, за участі біженців з України. І знову зустрілися дякуючи зусиллям цієї прекрасної жінки.
На завершення присутні почули від мене, як модератора заходу і голови спілки Миколаївської обласної організації НСПУ, розповідь про нашу невелику, але потужну за своїм зарядом організацію, яка багата письменниками серед яких Шевченківський лауреат Дмитро Кремінь. На жаль, він полинув у далекі світи. Цього року йому виповнилося б всього 70 років. Прочитала вірш Дмитра «Давайте думати про вічне», вірші Ганни Король і Галини Запорожченко про сьогодення, а також власне есе «Душа народу», присвячене рідній мові.
Гарним доповненням до вечора були пісні у виконанні переможця міжнародних конкурсів, музиканта В’ячеслава Кодіци.
Учасники заходу не поспішали до своїх тимчасових помешкань, бо їм було затишно у полоні словесної зброї, що надихає і окрилює. Так, як надихало Лесю Українку. Рядки її поезії сьогодні актуальні як ніколи:
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Віра Марущак,
голова МОО НСПУ
