Часи змінюються, і ми змінюємося з ними. Водночас не зникає потреба як у легких розважальних, так і в заглиблених історично та в духовних творах. Тож добре тому, у кого є що згадати, і хто вміє здобуту науку й усе пережите донести до інших, скажімо, у змістовному медійному тексті чи в літературній диво-казці.
Зацікавити минулим, здивувати ідеями, а то й просто зачарувати ілюзіями вдалося журналістці, авторці кількох книжок для малят і підлітків Маргариті Василівні Меденці. Чергова її книжка «Добрі казки та правдиві історії» побачила світ у видавництві «Патент» наприкінці минулого року. Твори адресовані дітям молодшого та середнього шкільного віку. До збірки увійшли повість-казка «Іменини у Чарівному лісі», цикл зворушливих оповідань «Я люблю тебе, мамо…», повість-казка «Як баран Кучерявий до старості дожив», історія про цілющу духовність «Жар-птиця у Королівстві Добрих Людей», а також короткі казки: «Симфонія для прибульців», «Диво завжди поряд», «Про що дізналася Вухата Сова», «Квіти від закоханого Сніговика», «Як Віслюк із Конем глину місили». А от на завершення збірки авторка відверто дивує дорожніми нотатками, стилізованими на зразок духовної казки «Мармуровий Лев зі співучим Корольком у вусі».
Що ж, усі тексти у книжці «Добрі казки та правдиві історії» привабливі пригодами, відкриттями й доброзичливим гумором. Та й узагалі настрій книжки щирий, ліричний, чуттєвий і магічний. Написане в текстах живить мрію, схиляє юного читача до глибшого пізнання себе й до розуміння оточуючих. Хоча у повісті-казці «Як баран Кучерявий до старості дожив» присутні ще й мотиви пізнавальної краєзнавчої подорожі. Чергування цікавих пригод і подій, жваві діалоги, несподівано мудрі висновки й відважні вчинки героїв казки пожвавлюють твір, роблять його захоплюючим. Юний читач почерпне для себе знання про українські Карпати, про Ісландію і Нову Зеландію; глибше усвідомить посил книжки: мовляв, людину робить щасливою чесна, сумлінна і щоденна праця. Ілюзіями без дій не досягти мети, як і неможливо зачерпнути ківшиком віддзеркалення місяця у воді. Крім усього іншого повість-казка «Як баран Кучерявий до старості дожив» підказує юному читачеві, мовляв, не можна блукати світом без пригод, і годі сподіватися, щоб усі вони були приємними. І все ж, найчастіше успіху досягає той, хто йде, інколи й не знаючи шляху. А героям казок Маргарити Меденці зовсім не притаманно знати шлях і боятися пройти його.
Щодо повісті-казки «Іменини у Чарівному лісі», то попри те, що написана вона цікаво, жваво й мотивовано, – тут авторка нанизує тільки несподіванок і магічних ситуацій, що читач аж ніяк не нудьгуватиме. Тим паче, що кожна сцена у тексті оживає картинкою, яку легко можна уявити. Реальні й вигадані, а також міфічні герої повісті-казки «Іменини у Чарівному лісі» промовляють про щедрість і вдячність, налаштовують читача на добрі діяння.
Заслуговує на особливу увагу цикл коротких оповідань – поєднаних у збірці заголовком «Я люблю тебе, мамо…». Кожне оповіданнячко може сприйматися як окрема завершена розповідь. Утім, наступна доповнює попередню, або є її продовженням. А разом оповідання складають (пронизану як смутком і сумнівами, так веселощами, дитячими мріями і невеличкими перемогами) історію про лагідну дівчинку та відважних хлопчиків, які народилися наприкінці ХХ століття і підростали в карпатському селі, а рідну маму могли бачити… лише кілька днів на рік. Маленькі герої тут передчасно дорослішають, гартуючись в зумовлених викликами часу обставинах. Читач занурюється в атмосферу сумних реалій, невтішної правди, яка застерігає і надихає замислитися: чому так сталося і як це виправити та не допустити подібного в майбутньому? Оповідання «Я люблю тебе, мамо…» – не буденна розповідь про минуле, не просто чуйні спогади з дитинства, а радше підказка: мов стати незалежною державою ще не означає бути сильною і шанованою у світі країною. Бо всього слід здобути, належить досягти. Й тут авторка цілком усвідомлює свою роль, відповідальність і вплив. Адже впевнена: особистість формують глибокі знання, герої літературних творів, релігійна і духовна культура. А тим часом у карпатських селах уже виросло покоління, яке пережило відтворене в оповіданнях Маргарити Меденці «Я люблю тебе, мамо…» Щоб врівноважити сумне і обнадійливе, авторка вплітає у тексти віршовані рядки, покликані створити відповідний настрій читачеві. Гадаю, це так. Вірші виправдали своє призначення. Як і гарні малюнки Ольги Олесівни Ладижець – теж. Ілюстрації художниці чудово доповнюють тексти, збагачують уяву юного читача, будять інтерес до книжки.
До збірки «Добрі казки та правдиві історії» увійшло ще кілька творів – на вибір та уподобання юних читачів, котрим бракує часу і терпіння, щоб прочитати довгі тексти. Так, ці казки більше для розваги; разом з тим їх виховна сила – це віра у силу вдячності, добра і любові – чого легше досягти за умови миру на землі. Герої казок Маргарити Василівни переживають події, пригоди, в які впускають допитливого юного читача, аби разом долати тривоги, оминати перешкоди й здобувати омріяне; аби навчитися співчувати, співпереживати й допомагати. Бо, як відомо, усе тримається на чиїхось добрих вчинках і вдячності. Що і є лейтмотивом творів Маргарити Меденці.
Далі авторка відтворила у творі «Мармуровий Лев зі співучим Корольком у вусі» незабутні враження від побаченого у німецькому місті Ліндау. ЇЇ здивованість чарівним островом у Боденському озері, а також захоплення винахідливо-практичним мистецтвом дбайливих і працьовитих людей – вселяє в душу і розум юного читача бажання творити казку вже на своїй рідній землі.
Треба сказати, що у книжці «Добрі казки та правдиві історії» завзяття, витримка й відвага героїв заради спільної радості – непохитні. Й недаремно відтворені тут чарівні пригоди й дивовижні зустрічі викликають то захват, то сміх і нестримні веселощі, а то … і тривогу, переживання, сум’яття. Зате, як результат, зі сторінок збірки казок та історій б’є, так би мовити, фонтан духовних і практичних порад. Сюжети приваблюють манерою оповіді, гуманізмом, наснажують юного читача енергією переможця. Втішає також і особистісний факт: нова збірка Маргарити Меденці «Добрі казки та правдиві історії», як і попередні її книжки для дітей, переконує – авторка вибрала властиву її душі нішу у художній літературі. У своїй творчості продовжує торкатися моральних проблем, а героїв своїх книжок піддає випробуванням на шляху до вершини досконалості. Отак пані Маргарита віддає дітям взяток, що його, немов бджола нектар, збирала і продовжує збирати по тернистих і квіткових полях-долинах мудрості. Неспроста в народі мовиться: «Ціну меду знають бджоли». Отож бо, любі читачі.
Василь ГУСТІ,
член Національної спілки письменників України,
Заслужений працівник культури.