Євромайдан

Ранок… Двадцять четверте листопада… Чергова спроба… р(Р)еволюції. Просять – іти на Європейську площу: на Майдан, одним словом. Вирішив: іду!

Учора – офіційно вшановували тих, хто… Вісімдесят років пройшло… Був (від школи: по… «рознарядці влади») у парку Слави: бачив усіх чотирьох… «велетнів духу» (президентів України) – аби й не бачити! – потім був у СВІЧЦІ (церква). Там у книзі (Кіровоградщина) – дев’ять моїх прямих родичів з Розумівки! Дев’ять! Прадідусь… прабабуся… і їх сім(!) діток: мої малолітні… дідусі і бабусі. Двоюрідні… Рідні брати і сестри моєї… рідної бабусі Марії, що одненька вижила у тому пеклі… Голинські вони… Увечері (того ж таки двадцять третього) – Свічки Пам’яті на площі біля Михайлівського Золотоверхого…, а ще – у вікнах будинків…
Ранок… Двадцять четверте листопада… Євромайдан! Скептики – сміються… Романтики кажуть: Революція! Я ж – думаю… Ні… Не те що..: іти чи не іти, а… Думаю! Вийшов на зупинку… Еге! Діставай блокнота, Василю! Думки! А чому? Бо – думаю… Пишу:

У когось – собака хвора…
У когось – ще більше горе…
У когось – нічні полюції…
А в мене (пардон!) – революція!

Той – далі обдурює інших…
Той – «строчить» верлі…блядські вірші…
Та – щастя знайшла в… проституції…
А в мене (пардон!) – революція!

Он – кволі лідери ходять…
За ними – прихильники бродять…
В конвульсіях – Конституція…
А в мене (пардон!) – революція!

І так – майже тридцять років…
В душі – шалений неспокій…
(Читати б – в теплі – Конфуція…)
Та в мене (пардон!) – революція!

І знову – сердиться жінка…
Сичить комуніст навздогінку…
Немає життя від корупції…
Навіть – на… революції.

В душі – шалений неспокій…
І так – майже тридцять років…
(Читати б – в теплі – Конфуція!),
Та в мене (пардон!) – ре-во-лю-ці-я…

Ось і – Золоті Ворота! Вийшов… Пішов до Шевченка… До Шевченка!!! Бо ніхто… Ніхто! – без благословення… саме Його – Шевченка – не має ніякого(!) права говорити про… Та… ні про що(!) – не має права говорити… ніхто(!). Ніхто!!! Про якого… Бузину чи ще якого придурка може іти мова?! Шевченко (Тарас Григорович) – це… ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО (для українців) – це: ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ!!! І не менше!!! Варіантів – немає! Помолився – на Нього (на Тараса!) Ще раз – помолився… Не смійтесь… Він – ТАРАС!!!
Побачив… Побачив, що… у нас… таки – ЛЮДИ!!! Відчув… Сльози… Бачу… (таки – бачу: ЩОСЬ БУДЕ!!!). Не просто – мітинг… ЩОСЬ – БУДЕ!!! Бачу… І – сльози… (а їх же – не обдуриш).
Усі пішли на Хрещатик: бульваром, де стоїть той… комуністичний… с а т а н а… Лєнін! Мені – не цікаво! Чого? Та… давно вже пора… по піщинках(!) захоронити того великого… придурка! Як так? Будують храми… храми… храми…, а на площах усіх… (майжен – усіх!) міст –селищ-сіл стоїть… САТАНА-лєнін! Як же тим церквам – впливати на народ, якщо на кожному кроці – сатана-сатана-сатана… Лєнін! – одним словом…
Іду… По Володимирській… Грушевський (пам’ятник)… Центральна Рада… Оперний… СБУ… Ой! Зачепило! – Біля СБУ (навпроти) – табличка на кафе: «Для учасників Євромайдану – безкоштовні… кава і чай!» Знову – сльози…
Площа біля Михайлівського Золотоверхого… Коля співає… Ні! – не Басков… Гнатюк! Пукнув своєю «птіцей счастья» і щось далі… Сумно… Учора тут ставили свічки жертвам Голодомору… Знову – пишу! Пишу… Пишу, бо… та що там – бо! Бо що там – іншим! Хто не уміє писати – той не пише… А хто… (не те що – уміє, а не може не писати!) – а хто… хоч трохи думає, то як же – не писати?!

ПРОВЛАДНИЙ
(антиєвропейський)
ЛЖЕМАЙДАН
24.11.2013 року

«23 листопада (учора) тут Люди
ставили Свічки мільйонам Тих,
кого знищив Голодом совіцький
режим, а сьогодні по тих свічках
топчуться нелюди…»

репліка літньої жінки

Тут – смердить! –
тайгою і москвою…
путіним смердить і… шантрапою…

Дух такий(!),
неначе вітер – з Бортничів…

Тут смердять…
азаров з януковичем…

Тут – смердить!!!

І тому – іду на Майдан! А там… А там – НАШІ! Обдивився-подивився: добре, УКРАЇНЦІ! ДОБРЕ! Так(!) має бути! І почалося… Змовчу про те, хто…як…провадив дійство, яке – революція!
З Майдану – на Європейську! Але… У бік Європейсько площі іде… менше людей, ніж звідти… Може, такий момент: тісно! Хтось – випадково…, хтось – «пофоткатись»… Інтелігентна пані – в роках – зупинилась і (розгублено), але з вольовими нотками каже: «Шановні! Європа – там!», – і показує рукою… І дивиться – розгублено, але – з вірою…
Двадцять п’яте число… Європейська площа… Радість! Велич! Надія! А тут… Нас – багато, але… Що… де… ким… діється-твориться – важко зрозуміти! Опа! Тут, де я, – ряди «Беркута»! Чого? Як посунули!!!!! Я – не кращий… Але – так вийшло(!) – виявилось, що я – у першому ряду… Каски-морди-кийки-удари! Питаю: ти, придурок(!), – за що мене б’єш? Я ж… музику тут слухаю…., а ти – б’єш!
– Уйді, дєд! Уйді, дєд! Уйді! – і… морду відкрив. Упевнений у своїй безкарності!
Підходить Яценюк… бере за руку… Каже: «спасибі»! Ви закрили шлях цій банді – з іншими… Вони – банда!
Кажу:
– Арсенію! Яка вони – банда?! Вони – селянські діти… «Накачані», щоправда! Їм – подітись нікуди! Батьки – бідують… От… і подались туди, де гроші платять… за те, що… людей б’ють… Своїх людей… Говорю, а сам – «пасу» кожний погляд-порух тих, хто – навпроти… Окремі – відводять очі… Селянські… совісні… діти… Їх – послали… Послали! По-сла-ли!!! А де їм – подітись… у країні, яка – бандитська!
Попало добре по плечах… Врятував перший ряд, хоч я його – не вибирав… Перепало більше – другому-третьому рядам: замах-розмах кийка – фізика! Знову це… чмо (мабуть, офіцер) оголило морду: в очах – ненависть!) Знову запитую:
– Чому ти мене бив?
– Уйді, дєд!
Кажу:
– Синочок! Я тобі – не дєд! Я тобі – батько! У мене є внучок – Назар, але він – маленький! І я впевнений, що він – буде у Європі! А де будеш ти, синку, коли тебе… вичислять наші європейські люди, яких ти бив, – за твої діяння?!
…На Майдані – студенти: пишуть-малюють-співають-танцюють… І я – пишу…

ДО СТУДЕНТІВ

Діти! Ідіть на Майдан!
Діточки! – До Європи!
Схибив колись Богдан…
Геть! – від москви-азіопи!!!

Бачу: хоче Україна… Вибачте, краща Україна – до Європи! Хоче… Як переконати тих, хто – без мізків? Ні! Не так… Як переконати тих, у кого мозок – навиворіт? Мозок – є! Звивини (ізвіліни) – теж є! Але ж – усе навиворіт! Думати – немає як! Бо – навиворіт! І знову – пишеться…

Комусь – в азі…опу?
(Нехай ідуть…)
А Нам – до Європи
простелиться путь!

Тайожний союз?
Сухарі – прозапас?
Спасіба бальшоє!
Це – не для Нас!

Ніч… Треба бути тут! – каже серце… Треба! А на Позняках – завтра – сім уроків у гімназії… Діти чекають… Вони потребують Справжнього Слова! Їду… А муки сумління трансформуються в тривожно-розпачливі рядки:

Покричали… поспівали…
Путіна – поматюкали…
Януковича – послали…
(І Азарова – згадали)…

Розбрелись… Чи «злились»?

Десь на Осокорках зайшла молода жінка… Вагітна… З іншою жінкою – зайшла… Глянула на мою революційну стрічку… Каже своїй – мабуть, подрузі: «Нам рано в Європу! Может – наші дєті… Нада потірпєть».
І знову стукають у скроні думки-рядочки! Не зовсім, можливо, естетичні, але ж – правда! А правду – треба говорити! Навіть, якщо вона не зовсім… естетична.

ТЕСТ НА ВАГІТНІСТЬ –
НЕ ТЕСТ НА ЄВРОПЕЙСЬКІСТЬ

Попісяла – побачила…
А тут, шановна, – ні!
Черговий раз – пробачила,
І – в повному… лайні!

Попісяла – побачила…
«Дитино! Будь щасливою»!
«Пріоритет» означила:
«Щаслива – буду… сивою».

…А потім – Вільнюс… Непідписання обіцяного гарантом-бандюком… Ялові лідери вирішили, що… Нічого не вирішили! Євромайдан – розбрівся… Знову чекати… А скільки?
Та де там! Яловим лідерам допомогла… дурна влада. Це ж треба! Товариш каже: «Тих активістів можна було на таксі розвести по домівках – і все! Але ж! Рекси вирішили провчити кийками революціонерів… А чому? Бо мозок – навиворіт! Думати – не виходить!»
Перше грудня… Народ – прорвало! А думка – пульсує: «Виходить, щоб швидше досягти чогось – треба, щоб нас частіше били!»
Перше грудня! Події! А що – не події? Події-події!
……………………………………………………………………………………………………………….

Вже – якесь там… грудня. І що? Не знаю… Я продовжую хотіти до Європи… Я – навчаю дітей і скільки можу – стою на Майдані… Діти шанують тих, хто – на Майдані! Я шаную тих, хто на Майдані – постійно!!!
Ялові лідери так і не народили Справжнього Лідера! Може, це і добре… А може… От тільки – щось таке мучить! Що ж воно?… Кажуть, що найбільше завинив Корчинський своїми провокаціями… Кажуть! А тільки – я ніколи… раніше… не бачив… українців… такими, як першого грудня! Чи побачу?
Вирішив поставити крапку… Поки що… Завтра – Святий Миколай! Попрошу у Нього чуда… І у Ісуса… І у Богородиці… І у Тараса…
А Майдан – стоїть… Храни ВАС – від усякого лиха, дорогі мої УКРАЇНЦІ! І не сумуйте аж надто… Ви – ЄВРОПА!!!

Василь Мошуренко, закінчено 18.12.2013 р.
Київ