Мій співрозмовник – головний редактор журналу “Золота Пектораль” Володимир Погорецький особливої атестації не потребує – письменник, журналіст, учасник бойових дій в Афганістані (інвалід війни), автор багатьох поетичних та прозових книг. А ще він ніколи не був членом якої-небудь політичної партії, депутатом, урядником (і це його принципова позиція). Він вважає, що журналіст має бути аполітичною особою, а не служити на догоду партії. Але і ніколи не стояв осторонь суспільних процесів, переживає, як і пересічні жителі району і міста його долею.
Володимир Погорецький – людина впливова не лише в Чорткові, на його думку зважають, а до порад прислухаються. Він вкладає свою лепту у розвиток міста, до цього залучає творчу інтелегенцію, колишніх воїнів–“афганців”, студентську та учнівську юнь… Розповідати про цю людину можна багато, але тема нинішньої нашої розмови – місцеві вибори, які відбудуться у неділю, 25 жовтня.
– Пане Володимире, давайте, насамперед поговоримо про вибори до місцевих органів влади. Яку політичну партію будете підтримувати?
– Повірте, я не знаю. Ми не повинні вибирати партії. Вони приходять-відходять – залишаються люди… Все ж вибори, попри свою не ідеалізовану систему, не мають права залишати поза своєю увагою жодного жителя міста, села, чи району у правильному виборчому рішенні. Особливо тепер жителям м. Чорткова необхідно включати мізки – ,,холодний розум” і ,,чисте серце” для того, щоб вибрати людей, які мають незаплямовану репутацію – меценатів, господарників, людей з харизмою, які мають особливий Божий дар. Цапів-відбувайлів нам не потрібно! Не те століття, не ті люди… Уважно перечитавши список кандидатів до міської, районної, обласної рад, прийшов до висновку, що в кожній команді є люди, до яких я ставлюсь з довірою і симпатією, а є в списках особи, які я й на дух не переношу… І це аж ніяк не через власні амбіції… Повірте, я оцінюю за справами, які зроблено! Добре відомо, до прикладу, що на посаду міського голови поміряються силами Роман Басараба (самовисування), Ігор Билиця (самовисування), Михайло Вербіцький (самовисування), Петро Волошин (УРП), Володимир Заболотний (самовисування), Сергій Міщій (“Об’єднання Самопоміч”), Роман Пахолок (ВО “Свобода”), Олександр Стадник (самовисування), Оксана Чайчук (БПП “Солідарність”), Володимир Шматько (“Сила Людей”). Що можна сказати, до прикладу, про кандидатів на посаду Чортківського міського голови? Нічого конкретного і цікавого – багатьох з них люди навіть в очі не бачили і прізвищ таких не чули.
Виникає природнє питання: чому чортківці мають видати цим та іншим подібним людям мандат своєї довіри? Якими добрими справами ці новозавітні чудотворці заслужили собі повагу міських жителів? Вибачте, але лише одними їхніми щедрими обіцянками ми ситими не будемо. І то через не якісь власні амбіції, усе – через те, хто і як проявляє себе у роботі. Тому буду голосувати за людей, які на це заслуговують.
– На Вашу думку: кого жителі районного центру оберуть Чортківським міським головою? За кого Ви готові проголосувати?
– Серед 10-ти заявлених кандидатів на посаду міського голови нам потрібно обрати порядну, інтелігентну особу. Я думаю, що люди оберуть ту людину, у якій бачать позитивні зміни. А сам я ніколи не приховував і не приховую, а, навпаки, переконую своїх однодумців видати мандат довіри своєму приятелю, депутату та голові бюджетної комісії Тернопільської обласної ради Олександру Стаднику – освіченій та інтелегентній людині, яка користується повагою серед жителів нашого міста. Це людина, яка має найбільший досвід роботи в урядових установах, і чітке розуміння, куди далі рухатися Чорткову. Сам добре знаю Олександра Стадника. У мене немає жодних сумнівів у його порядності, як немає сумніву і до тих, хто його підтримує. Це особа, котра побувавши на Помаранчевій революції, Революції Гідності, жодного разу не підпадала під піар-кампанії; це людина, котра хоче розказати громаді про ,,корумповану кухню” чортківської влади, і не тільки розказати, а й радикально опрозирити її для обговорення суспільства. Його найбільше боїться міський голова Михайло Вербіцький, бо людині, маю на увазі Стадника, потрібно лише один раз глянути на бухгалтерські документи, щоб виявити фінансові зловживання міської ради. Звісно, якщо такі були…
Безперечно, не хочу кривдити інших кандидатів на цю відповідальну посаду, але вважаю, що сьогоднішні реалії вимальовують лише одну перспективу: занедбану господарку може витягнути людина із справжнім досвідом роботи. На мій погляд, голоси виборців, як би того мені і не хотілося, розпорошаться поміж іншими претендентами на крісло міського голови. Але основна маса виборців, згідно мойого передчуття, буде голосувати за Олександра Стадника, Володимира Шматька і Михайла Вербіцького, перелік одного-двох прізвищ із загального списку суті не міняє. Переконаний на сто відсотків, що половина із цієї завсіченої /заявленої “десятки” – технічні кандидати, які за грубі гроші виконують покладену на них місію – розпорошити голоси виборців. Але все у Божих руках, людина, як Ви знаєте, складає плани, а Бог усе переплановує.
– Кому ще, на Ваш погляд, крім Олександра Стадника, чортківські виборці могли б довірити свій голос?
– Я не маю ні морального, ні політичного права вказувати виборцям, за кого вони мають віддати свій голос. Єдине скажу, що це громадянське право чортківці повинні реалізувати шляхом власного ретельного аналізу дій та якостей одного із десяти кандидатів на цю посаду. Мені зовсім не важко дофантазувати комусь із них пару-трійку вигідних рис, які б склали образ ідеального політика, господарника. Але для чого? Всі вже достатньо наобіцяли, наговорили, провели собі масштабні піар-кампанії, аби збити з пантелику громадян своїми популізмом та красномовством. Життєве кредо кожного міського голови – вирішувати проблеми людей. Зосередженість, уважність, обережність і повага до жителів міста – головне правило для кожного мера. Взагалі кожен урядник мусить постійно працювати над собою. Після важкого виснажливого дня особливо важливо зробити аналіз своїх вчинків, дій – що вдалося, що варте доопрацювання. Змінити місто, країну можна лише змінивши себе!
– Як, на Вашу думку, простому пересічному жителю м. Чорткова можна вберегтися від облудних гасел?
– Потрібно тільки тверезо мислити і вміти критично сприймати інформацію. Чортківці, якщо бачите, що людина йде нагору з однієї посади на іншу по головах людей, – то остерігайтеся її найбільше. На плечах таких мудраґелів потрібно писати : «Уся моя діяльність – дешевина і марниця». Ось таку маємо знати правду…
– За що необхідно, насамперед, взятись новому меру м.Чорткова? Якою б мала бути першочерговість дій, на Вашу думку?
– У нашому Чорткові вже все давно вкрадено і продано, і ніхто, як загалом в Україні, не поніс покарання. І чи понесе колись…Більшість депутатів міської ради разом з її керівництвом треба люструвати: хто скільки землі на себе і своїх родичів нахапав. Але то для Чорткова, кажуть злі язики, величезний клубок проблем, який нікому не вдасться найближчим часом розплутати. Та поживемо – побачимо: продовжиться одвічний перехресний хід брехні і правди чи ні?. Земельне питання – одне із найголовніших проблем. Гурми людей зараз, як і в попередні роки, хочуть стати депутами міської ради, бо більшість таких народних обраців, це вже стало у Чорткові звичною нормою, обов’язково мусіли “на дурняка” “прихватизувати” одну, а то й кілька земельних ділянок, об’єкти комунальної власності. Цікаво знати, зробимо відступ, чи громада міста дізнається коли-небуть: хто і що вкрав у Чорткові за всі роки незалежності? Жителі міста, яким не байдужа доля Чорткова, рано чи пізно будуть виносити на обговорення (чи осуд) роботу владців на широкий загал. За роки української незалежності у надсеретовому місті майже всі комунальні об’єкти розпродані, земельні ділянки приватизавані (треба читати вкрадені в чортківської громади), переважно керівництвом і депутатами місцевих органів влади, приватними підприємцями, керівниками правоохоронних органів тощо. Нова влада, яка лише буде формуватися, мусить зробити найближчим часом у Чорткові тотальну перевірку усіх приміщень, які були колись у власності міської ради, а від якогось часу опинились у приватних руках, озвучити у ЗМІ орендарів і власників земельних дялянок, яким чинні депутати міської ради і їх попередники дали “добро” на приватизацію і “неписане право” займатися шмикерською діяльністю. Пора настала найвища і найвідповідальніша: ми мусимо позбутися того “баласту”, що загальмував розвиток нашого міста, знищив його інфраструктуру, звів нанівець гуманітарно-просвітницькі, духовні і культурні потуги окремих краян.
Страшно навіть подумати й про те, що Чортків з його славною історією не має жодного культурного осередку і т. д. Я ніколи не був членом ніякої політичної партії, депутатом чи то міської, чи то районної, чи то обласної рад (хоч пропозиції такі, не скриваю, і від владців, і від лідерів різних політичних сил були), але я своєї принципової позиції не поміняю, запевняю вас, і надалі. Чомусь переважно рвуться до влади брехуни і злодії найвищого гатунку. Що за бестія така у цьому Чортограді: завжди закручувати суспільні гайки хочуть особи, яким мамона від самого народження очі виїдає. Ми всі добре знаємо, що апетит приходить під час їди. Аби вони ще добре собі його не нагуляли, хочемо застерегти: «Ніяка мерзота депутатських крісел чи посаду міського голови цього разу так просто не обійме». Можуть окремі з них скільки завгодно викидати грошей на вітер на свій піар, бо вони і так зароблені не їхніми руками і потом, а людськими сльозами та прокльонами, але владних крісел їм не бачити навіть у кольровому сні. Претендувати на владні виборні посади у Чорткові мають люди, які нажили свої статки виключно розумом і працею, справжні благодійники, меценати і патріоти, а не балакуни, здирники і товстосуми. Мусить колись настати розплата.
Ще серед головних проблем міста, які мені, як і всім жителям міста болять – якість води та перебої з водопостачання, відсутність освітлення, дитячих майданчиків, несправність ліфтів, затримка вивезення сміття, порушення громадського порядку. Жителі не лише говорять про реально існуючі проблеми, а й висловлюють свої думки щодо облаштування, покращення стану прибудинкових територій. Не існує проблеми, яку б не можливо було вирішити. Повірте, якщо вона з’явилася давно й була відтермінована, значить ситуація з її замороженням комусь вигідна. Невже в цивілізованій країні так важко дійти консенсусу шляхом спільного діалогу? Проблема в тому, що не всі його прагнуть! Кожен грає за своїми правилами, ось і все пояснення невирішеним проблемам…
– Діяльність міського голови – справа нелегка, одначе потребує вона не тільки почуття любові до жителів, добротного мислення й відповідальності, а й гідний приклад… Як Ви гадаєте?
– Гідний приклад – це наші воїни! Однак в історії нашого міста не було ще серед його керівників людини, яка б стільки доброго і корисного зробила для Чорткова як Людвіг Носс. Це була дуже багата людина, яка присвятила повністю своє життя благородним вчинкам. Саме за його головування посада керівника міста у ті далекі від нас часи мала іншу назву, не міського голови і не мера, а бургомістра. На цій посаді він перебував більш ніж 17 років, з кінця 1896-1914 рр. Дозволю собі зробити перелік будівництва тих споруд, які були ініційовані Людвігом Носсом: побудова нового костелу на місці старого; міська ратуша з годинниковою вежею; приміщення окружного, повітового та міського суду (тепер приміщення інституту); банку; будинку залізничної станції, аптеки; колишнього польського культурного центру «Сокола» (тепер районний будинок культури ім. К. Рубчакової), пошти і т. д. А ще: вимощення вулиць Міцкевича, Ринку, Колійової… До речі, годинник, який відбиває більше сотні років існування, має безпосереднє відношення до діяльності Носса у Чорткові. Адже придбав його для Чорткова сам бургомістр, виписавши його у Швейцарії у місті Берні, у відомій фірмі «Аosta» за проектом інженера Френкеля Готтеншафтена. Що ж до костела, то, як уже згадувалось вище, бургомістр мав відношення як до самого будівництва споруди храму, так і до його внутрішнього приміщення. Ось, що з цього приводу писав у 1931 р. місцевий краєзнавець, історик Юзеф Опацький «W kosciolie jest organ fundacji sp. Burmistra miasta Ludwika Nossa z r. 1911 ostatnio zrekonstuwan przez Stanislawa Zeborowskiego».
Він був засновником і власником першої у Чорткові аптеки (тепер 143-ї). Будинок, в якому проживав Л. Носс, за свідченням старожилів, ще зберігся, правда, вигляд його дещо змінився і знаходиться на наріжній ділянці, вище від теперішньої дитячо-юнацької спортивної школи. Власне, цій вулиці у часи нашої Незалежності, повернуто її стару назву в його честь, тобто вулиці Людвіга Носса. Правда, сам він не є уродженцем цієї вулиці, а тільки жив там, збудувавши свій будинок.
Між іншим, поляк за національністю Л. Носс на прохання адвокатів-патріотів А. Горбачевського, О. Юрчинського, о. І. Кливака та інших, сприяв і підтримував створення у нашому місті українського культурного центру – Народного Дому, який знаходився у будинку на вул. С. Бандери, де тепер продовольча крамниця, відома в місті як магазин №16 та аптека.
Звичайно, що про цю непересічну людину, яка так багато зробила для Чорткова, увіковічнила своє ім’я у нашому краї навіки, можна ще багато розповідати. Однак до чого я все це веду? Саме з таких непересічних особистостей нам потрібно брати приклад, з тих, які знають толк, знають як розвивати своє місто.
– Як проконтролювати жителям міста того чи іншого чиновника, і як бути впевненим, що от ця новоявлена особа не буде зловживати своїм становищем?
– Прозорість – необхідна складова діяльності будь-якої влади. В Чорткові Олександр Стадник, наприклад, це я почув від нього під час зустрічі з виборцями, хоче створити онлайн-трансляцію засідань міськради, забезпечити прозору звітність проблемних питань і нормативних актів – проекти, обговорення та прийняття усіх рішень будуть висвітлені на веб-сайті міської ради, а ще кандидат на посаду міського голови побіцяв давати один раз в місяць для представників ЗМІ розширену прес-конференцію і щоквартально звітувати перед міською громадою про виконану роботу тощо … То ж контролюймо і думаймо, все – у наших руках!
Спілкувалася Ірина Мадзій.