Чорний піар Віктора Шепети

Цинізм окремих чиновників, які отримали керівні посади після Революції Гідності, шокує. Ось останній, неприємний, хоча й показовий, приклад. Головою Чортківської РДА є такий собі Віктор Шепета. Цей чоловік фактично все своє свідоме життя займався тим, що протирав штани в партії «Батьківщина», очолюючи її багато років поспіль на Чортківщині.

Ще він відомий тим, що є багаторічним і відданим підлабузником нардепа і свого політичного боса Василя Деревляного. Саме завдяки цьому він і був призначений кілька місяців тому керівником  райдержадміністрації на Чортківщині.  Через що матюкалися чи не всі свідомі чортківчани.
Про його успіхи на цій відповідальній посаді сказати нічого. Зате для себе Шепета придумав, як використати посаду у власних цілях.
Нещодавно стало відомо, що цього чиновника – політика партія «Батьківщина» висунула кандидатом у народні депутати по мажоритарному окрузі «167 (Чортківський, Борщівський і Заліщицький райони). Там же, наскільки нам відомо, буде балотуватися і Олег Барна, якого підтримує партія Президента.  І от до чого додумався Віктор Шепета, щоб облити брудом конкурента.
Днями стало відомо, що Олег Барна, який в даний час воює в зоні АТО, перестав виходити на зв’язок. Звісно, його рідних це схвилювало. Брат, батько і мати, сімя Олега почали його розшукувати – через воєнкомати, міністерство оборони, соцмережі. Після кількох днів  тривожних пошуків Олег Барна вийшов на зв’язок. Живий. Згодом нам вдалося з’ясувати подробиці.
На відміну від багатьох політиків, які тільки піаряться, що начебто перебувають в зоні АТО, а насправді сидять в тренувальних таборах, Олег Барна ще навесні пішов добровольцем до війська. І не в добровольчі  чи міліцейські батальйони, а безпосередньо по лінії міністерства оборони в спецпідрозділ. І з перших же днів він в самому пеклі неоголошеної Росією війни. Зрозуміло, щоб не розголошувати військову таємницю, ми тільки зазначимо, що він у складі свого підрозділу в Луганській області, неподалік від кордону, виконує бойові завдання. Звісно, це вимагає секретності, а тому якийсь час він не мав змоги повідомити рідним про себе.
До чого тут Шепета, запитаєте ви? А Шепета, який сидить останні місяці в затишному кабінеті, вирішив попіаритися на зникненні Олега Барни та на хвилюванні його рідних (для яких кожна хвилина без вістки про Олега на війні є горем і сльозами) з цього приводу. І ось на офіційному сайті Чортківсьскої РДА він звертається зі «слізливим» листом до міністра оборони України. А згодом це звернення поширюють підконтрольні Шепеті місцеві ЗМІ під заголовками на кшталт «Голова РДА який пройшов “майдан”, написав листа міністру оборони, чи дійсно О.Барна служить в зоні АТО?»
Ось так голова Чортківської РДА Віктор Шепета, спекулюючи на хвилюванні рідних Олега Барни та використовуючи офіційний ресурс для власного піару, намагається зайвий раз нагадати про себе виборцям.
Та навіть регіонали, будучи при владі на Тернопільщині, не додумувалися до такого цинізму задля власної реклами. В цьому їм далеко до прислужників Деревляного в особі Віктора Шепети…
Завдяки допомозі Тернопільського військового комісара та Пошукового центру ЗС України нам вдалося вийти на зв’язок з Олегом Барною. Коли з’єднали з підрозділом, де служить тернополянин, слухавку взяв військовий і російською мовою поцікавився кого розшукуємо. За мить він вже гукав: «Дядя Олег, вас ищут и просят к телефону…»
Таке звернення до Барни журналіста неабияк здивувало і природно, що почувши пана Олега, першим питанням і було:
– Радий, що ви живі та здорові. «Дядя Олег» – це до вас так молодші побратими звертаються?
– Та ні, всі. На війні в кожного свій позивний. В мене «дядько Олег»…
– Зрозуміло. Через те, що від вас декілька днів не було звісток, про вас  хвилювалися не тільки рідні, друзі та знайомі, а й керівництво Чортківщини?
– Я вже знаю про це. Розумію, що родина пережила болючий тиждень. Як і розумію пана Шепету – стартувала виборча кампанія і він вирішив на моєму імені нагадати про себе. Бог йому суддя. Але я б порадив йому перейматися господаркою очолюваного ним району, а не моєю скромною персоною. І про долю десятків наших молодих земляків, про яких місяцями нічого не відомо.
Що ж стосується мене? Розумієте, мій підрозділ, а я командир відділення мінометної батареї, зараз в Луганській області, буквально в кількох кілометрах від кордону з Росією. Тут, в населених пунктах, не те що мобільного, жодного зв’язку днями, тижнями із зовнішнім світом немає. Немає інтернету, світла, газу, води – нічого.  Щоб вийти на зв’язок з рідними, треба виїжджати до великих міст або автомагістралей. А це вкрай небезпечно. В так званих «зеленках» і на околицях міст роблять засідки снайпери терористів.
– А взагалі, яка зараз ситуація там, де ви зараз воюєте?
– Ну, ми якраз не воюємо. А от нас, наші блокпости, постійно обстрілюють, накривають мінометним та артилерійським вогнем. Ми ж не відповідаємо – дотримуємося перемир’я, яке оголосив наш Президент. Хоча солдатам це робити все важче. Нерви на межі. Та й важко не стріляти у відповідь, коли ще вчора ти з бойовим товаришем про життя говорив, а сьогодні він вже в госпіталі з пораненням чи контузіями. Тільки за останні дні декілька моїх побратимів загинули і багато отримали різного ступеня поранення. Тож повірте, дуже складно стримуватися.
– До речі, пане Олег, а як ви змогли потрапити на передову, адже знаю, що кілька років тому ви потрапили в жахливе ДТП, після якого ви ледь живі залишилися, але групу інвалідності вам лікарі все ж дали?
На якусь мить пан Барна замовчав.
– Ну, зараз вже, напевне, можна про це сказати. Так, дійсно, коли я добровольцем під час мобілізації прийшов у воєнкомат, лікарі були категоричними й не хотіли признати мене придатним до служби. У мене й справді свого часу були переломи тазу, рук, ніг, ребер. Медики запевняли, що я фізично не зможу воювати. Але вдалося їх переконати у зворотньому. І на війну я пішов. Тому що я і раніше, а зараз в цьому тільки впевнився, відчував і знав, що на передовій цієї цинічної, підлої, неоголошеної Путіном війни мають бути зрілі чоловіки після 35-40 років, з досвідом служби в армії. А 20-25-річні пацани мають навчатися військової справи, щоб не стати гарматним м’ясом.
Бо дійсно неможливо дивитися на юнаків, які ще навіть голитися толком не вміють, а вони вже гинуть і отримують поранення, контузії, бачать кров, смерть, зраду командування… це дійсно важко…
– Наскільки відомо, ви балотуєтеся в депутати по мажоритарному окрузі на Тернопільщині від Блоку Петра Порошенка. Чому обрали для себе саме цю політичну силу?
– Тому що Порошенко зараз єдиний, хто дійсно намагається протистояти Росії і при цьому робить все можливе, щоб захистити територіальну цілісність держави і головне – щоб якомога менше синів і доньок України при цьому загинуло. А тепер вибачте, але змоги більше розмовляти з вами не маю. Тут і до інших солдат намагаються додзвонитися.
– Розумію, пане Олег. Тримайтеся і бережіть себе. І повертайтеся живі..
– Обовязково повернемося і тільки з перемогою…

«Тернопільський тиждень»