Церква у своїх щоденних молитвах і богослужіннях пам’ятає про душі померлих, але все-таки вона, як добра та ласкава Мати, протягом церковного року виокремила ще й особливі дні. Їх ми називаємо задушними або поминальними…
Уже традиційно ми приходимо 1 листопада до стрілецьких могил та відправляємо панахиди їх пам’яті. Цього ж дня за добрим християнським звичаєм засвічуємо свічки на могилах близьких нам людей – рідних, друзів та знайомих, українських Героїв, які полягли у бою з російськими окупантами, завойовниками інших країн. Незчисленна кількість українських патріотів поклали на вівтар нашої свободи свої молоді життя, серед них відомі і невідомі жителі Чортківщини: у минулому столітті – це, насамперед, воїни УПА, військовики інших армійських підрозділів та формувань, у цьогочассі – бійці АТО: Денис Громовий, син колишнього воїна-«афганця», Роман Ільяшенко, Руслан Коцюк, душа котрого вже певний час літала над вітцівщиною, а тіло не в силі було добратися рідних пенатів, Роман Рущак, теж син воїна-«афганця»….
В листопадових сутінках мерехтять на кладовищах міріади вогників-свічечок, а людські душі проймаються до самісінької глибини жалобними молитвами. Скрапують на цементні підмурівки окапини із воскових свічок і займаються сльозами та спогадами лиця молільників. У потойбічний світ линуть молитви за душі загиблих і померлих Божих слуг – чиїхось дітей, матерів, батьків…
Так було вчора і так має бути завжди, допоки пам’ять людська не зачерствіє.
Володимир ПОГОРЕЦЬКИЙ