В дитинстві морозиво здавалось солодшим, сонце яскравішим, будинки вищими, а люди добрішими. Не було війни. Мою країну ніхто не ділив. Змінилось усе. Незмінна лише сім’я.
Бережіть родину
Як швидко плине час. Ось уже зозуля накувала двадцять років, а ще, ніби вчора, ходила «пішки під столом», витворяла дурниці, сперечалась і змагалась із братом. Навіть ясно пам’ятаю, як у п’ятирічному віці мріяла: буду дорослою – вирвусь із малого містечка, одягатиму короткі спідниці, керуватиму власним червоним авто і стану такою собі “bad girl”. Виросла. А мрії перетворились на згадки, бо ідеали абсолютно змінились. Змінилось і все навколо: в дитинстві морозиво здавалось солодшим, сонце яскравішим, будинки вищими, а люди добрішими. Не було війни. Мою країну ніхто не ділив. Змінилось усе. Незмінна лише сім’я.
Що таке сім’я? Скільки людей її утворюють? Чоловік і жінка – це вже сім’я? Чи вона починається з появою дитини? А родина – те саме, що і сім’я? Напевно, кожен відповість по-своєму. Для декого – це мама-тато чи бабця-дідусь, для інших – мама-тато ще й друзі-оточення. Хтось взагалі школу-роботу вважає сім’єю. Усе починається з родини, усе з неї виходить. Історія людства почалась із сім’ї – з родинно-племенного устрою, коли вважали родину осередком усіх починань, де зароджувались ремесла, традиції, звички, де починалась культура. За головного шанували найстаршого, як зачинателя роду і «сімейного діла» (чи то гончарства, чи то мисливства, чи то скотарства), якому навчав усіх нащадків. Перейдемо до Середніх віків і Нового часу: поява мануфактур – першого родинного бізнесу. Далі Новітня епоха: капіталістами не ставали, капіталістами народжувались. Та й зараз рідко зустрінеш «мажорного сина», який би не продовжував справу батька. Отже, родина робить тебе людиною, дає поштовх у майбутнє. Бережіть родину.
З сім’ї розвивається культура. Як виховають, як привчать – так і підеш по життю. Найвідчутніше це проявляється у китайській народній традиції: у кожному домі є «вівтар предків», за яким доглядає найстарший із синів, раз на рік вшановує жертвоприношенням, веде історію власної родини. Тому в китайській сім’ї важливо мати сина, інакше рід обірветься. Отже батьки виховують, навчають, знайомлять зі світом. Адже коли народжується дитинча, вона як білий пустий аркуш, який наповнює саме сім’я, дає початок розвитку, формує світосприйняття. Бережіть родину.
Навіть якщо ти вже виріс і відійшов від батька-матері, не ходи далеко, бо потім далеко повертатись. Навіть якщо змінюєш те, чому навчила сім’я, не змінюй кардинально, бо в тому – твоє «Я». Так уже влаштований світ, так уже закладено природою. Навіть дикі тварини, злі звірі, а й ті тримаються разом, родиною. Хоч гордий правд левів, хоч зграя жорстоких гієн, хоч купка люблячих голубів біля гнізда – а живуть вони разом, батьки показують малятам небезпечний світ спочатку здалеку, потім ближче і пускають їх, навчають необхідному, привчають до святого, оберігають. Отже, родина – це те, як має бути, це природно. Бережіть родину.
Батьків недостатньо сліпо любити, батьків треба шанувати. Піклуватися про їх серце, не краяти їм душу, не завдавати шкоди. Забудьте погані приклади («Кайдашева сім’я»: бійки, лайки, сварки, невістка заносить руку на свекруху, а син б’є батька; «Я. (Романтика)»: син убиває власну матір, залишаючись вірним комуністичним ідеалам; «Король Лір»: доньки використовують батька заради власної користі). Краще страждати самому, пережити негаразди, але не хвилювати даремно близьких, бо їх нерви не вічні. Отже, бережіть родину.
Нещодавно була не концерті «Океану Ельзи»: побувала в атмосфері «українства», пройнялась нею, на власні очі та вуха переконалась у геніальності Славка як виконавця, як автора пісень. І вперше в житті виникло бажання, щоб це побачила, почула і моя сім’я, щоб ті самі емоції пережила моя родина, поділитись із рідними своїми сльозами, радощами. Віддати їм мої крила. Це, напевно, і є відчуття сім’ї, зв’язок, який страшно втратити, неможливо відновити, і буває інколи так важко підтримувати. Отже, бережіть родину, бо вона завжди найближча, навіть якщо вона далеко.
Сьогоднішня ситуація в державі розділила багато родин і діти не мають змоги повернутись додому, хоча б побачити на хвилину рідних і близьких: родини залишились у Криму, на Донеччині чи Луганщині і дістатись до батьківської оселі чи важко і страшно, чи взагалі неможливо. Але вірте в краще майбутнє, вірте у мир і не втрачайте надію. Бережіть родину. Доки не пізно. Бережіть свою родину!
Юлія Рудіч
19.06.14