Через тиждень-другий Чортків засяє посмішками студентів, котрі з різних місцин з’їдуться на навчання у надсеретове місто. Звісно, що серед навчальних закладів районного центру “пальму першості” по кількості студентів і необхідній матеріально-технічній, науково-методичній базі, педагогічних кадрах тримають два чортківські коледжі – медичний та гуманітарно-педагогічний. Навіть їхні гуртожитки розташувалися по-сусідству – рукою від них можна подати до річки Серет і двома-трьома рукавами – у центр міста. Господь Бог рясно засіяв Чортків студентським цвітом. Від приїжджих красунь (мешкають в надсеретових поверхівках переважно дівчата) очі можна загубити-зірвати.
Саме слово «гуртожиток» чисто нашенське, означає воно, якщо виходити з самої назви, – «жити гуртом». Добре це чи погано? Враховуючи, що студент – істота соціальна, жити без інших він не може (а от псувати їм настрій чи ні, конфліктувати чи мирно вирішувати всі проблеми – право вибору кожного). А якщо врахувати, що знання – це індивідуальна власність кожного, то, мабуть, умови для їх грунтовного і міцного засвоєння найоптимальнішими будуть в спеціальних «читалках», де ніхто не заважає іншим навчатись, бо й сам цим займається.
На жаль, певні умови матеріального плану не дозволяють сподіватись найближчим часом на функціонування таких кімнат в гуртожитках, тому кожен сам знаходить вихід з положення: хтось працює в читальній залі бібліотеки свого коледжу, хтось – за горнятком кави в друзів обговорює проблеми навчання, більшість – у своїх кімнатах (поки не прийде хтось із знайомих чи друзів). Колись з цією метою можна було використати актову залу гуртожитку, однак з часу появи Інтернету зробити це стало проблематичним.
Гуртожиток дозволяє відчути смак справжнього дорослого самостійного життя. Це і вміння приготувати собі та іншим їжу, максимально зручно організувати свій побут, вміння запросити, провести і вивести гостей. Тут засвоїли, що доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі і біді – надзвичайно важливі якості в житті.
Тому з впевненістю можна стверджувати, що той, хто не жив у чортківських гуртожитках, не відчув всю повноту студентського життя.
І. Максимець.