Топоніміка Сіверщини здавна не перестає мене дивувати. Свого часу написав навіть віршований цикл, де опоетизував походження давньоруських назв таких наших сіл, як Волосківці, Лутава, Замглай… Присвятив і вірш пам’яті поета Кузьми Журби, де є такі рядки:

 

Села на Придесенні — древні, як світ Хоробичі,

Даничі і Деревини, Олбин і Високінь.

Любеча і Чернігова щонайдавніші родичі,

Їхня генеалогія за сотні сяга років.

 

Глибокі їхні пракорені — Сибереж і Козари,

Смолин, Нові Яриловичі, Тур’я, Велика Вісь.

Скільки пройшло над ними незгод, лихоліть, пожарів…

Села на Придесенні у Вашому серці живі…

 

Судилась їм доля щедра, хоч деяким і відважила

Химерні чи характерні, послухай-но назви які:

Безуглівка і Дрімайлівка. Нічогівка і Нетяжине,

Кропивне і Задеріїка, Пальчики і Шептаки.

Потім народилася книжка «Таємниці назв наших міст і сіл», де я намагався розшифрувати найбільш характерні назви регіону, що є своєрідним люстерком до вивчення багатовікової минувшини Сіверського краю.
І ось переді мною книжка «Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини», в якій мій колега Сергій Павленко зібрав багатющу колекцію назв кутків сіл, а також урочищ і річок, лісів і полів, островів і бродів, випасів і заплав, шляхів і доріг… Тобто глибинну інформацію про наші історичні витоки. Однак цих назв ви не знайдете на табличках-вказівниках, вони допоки не занесені в жодні фоліанти — вони тільки в пам’яті сільських аборигенів, переважно стареньких. Не стане їх і ці ймення назавжди підуть у небуття.
Назви ці вражаючі: урочища Лаврінові дівки і Ракова срака, джерело Млинова криниця, ліс Попові штани, поле Сахара, Панська сіножать, Монахова сажалка, Остапова ковбаня, Олексіїв березняк, Смальов осичник, Пужкова шелюга, озеро Вовкобродівка, випас Сонний яр, Шевченків окіп (дивна місцина коло Ніжина, куди мене не раз запрошував професор Віктор Шевченко, а я так і не скористався нагодою)… А яку фантазію мали селяни, щоб назвати гору Безденєжною і болото Писемним!
Та найперше вражають наймення кутків: Бджоли та Недобаївка, Зацерків’я й Козольопівка, Босий хутір і Мундштуківка, Диваківка та Батарея, Заковіньки і Забігайлівка, Бур’янівка та Вошепрудовка, Дупівка та Сраколизівка («дав пан Гаркавий селянам хорошої землі, то йому мало не лизали заднє місце…»). Є навіть куток Свинячий — в Орликівці на Семеніщині.
Велика і наша «географія»: є далека Америка в маленькому селі Ямище на Ріпкинщині, африканська Абіссінія у селі Осовець на Бобровиччині, є Китай в селі Степанівці на Борзняншині, є Індія в селі Спаському Сосницького району і аж три Шанхаї і дві Греції, є Париж, Камчатка, Кубань… Є куток Москва і Петербурзький куток, є куток Гомель. А ще Франківщина й Харківщина…
Дивовижні мікротопоніми зібрав Сергій Павленко! І не дивуйтеся, коли почуєте таке: «Я поспішаю до Кремля, по Злодійській дорозі, мимо Калуги, Харбіна і Херсона, через Барбосівку та Босяки, ось вже і Красна площа…». Знайте: то все кутки наших сіл, і Кремль теж куток — у селищі Ладан на Прилуччині.

Володимир САПОН
Чернігівщина

 

Leave a Reply

Your email address will not be published.