Пробудження… Є чимало пояснень цього багато значущого слова. А ось, 28 квітня о 15-й год. у Центральній районній бібліотеці відбулася презентація поетичної книги Василя Погорецького із такою назвою. Автор – людина, яка поєднує в собі різні аспекти духовно-інтелектуальної праці:письменник – прозаїк, поет, публіцист, науковець і священик – доктор теологічних і кандидат історичних наук, краєзнавець.
Після розлогого виступу, а враховуючи різноаспектну сутність о. Василя. Іншим він не міг бути, із емоційним та запальним словом продовжив тему поет, публіцист і декламатор Андрій Базалінський. Ауру слова пом’якшила розважливість жіночого виступу педагога і просвітянки Христини Яремчук. Опісля,з точки зору кореспондента і телеведучого, поділився враженнями уродженець нашого міста Віталій Затильний. Коло виступаючих завершив автор цих рядків.
Духовне й інтелектуальне пробудження людини-народу-держави не можливе без правди! Саме вона була ключовим поняттям творчої (в обох значеннях) зустрічі. Поняття правдивості Василь Погорецький вніс у так званий епіграф. Ще до того, коли «пробило третю». Після того, директор ЦРБ Оксана Колівошко надала старт «Пробудженню». З одного боку, вишукане поетичне слово – не для широких мас, з іншого, живе слово отця Василя має більше життя, аніж численні проповіді з недільного амвону його колег по фаху. Повертаючись до теми правди, як і темінь ночі має різні відтінки, так і поняття правди містить різні спектри людського бачення. Нерідко це вступає в суперечливість, адже, ще давні єгиптяни визначали першу несправедливість – мовчати на зло, потурати гріху. Автор «Пробудження» вдався до аналізу смислового навантаження фраз із державного славеня: «Ще не вмерла…» – цитата автора: «Допоки будемо співати: «Ще не вмерла»? / Пора вже не гинути, а волею жити», далі по тексту: «… Станем браття в бій кривавий від Сяну до Дону» – бій переріс у війну, яка сповнена неправди, виплеканої у владних ешелонах, на що о. Василь правдує: «На Україні війна, / А нам кажуть АТО», «В ріднім краю панувати не дамо нікому». Проте погляньмо на інше: з одного боку, ми виступаємо за те, щоб при владі були достойні українці, з іншого, шпортаємося за релігійну догму «богообраного народу» – так води Йордану каламутять води Дніпра. «Лиш в боротьбі станемо вільними», «Перемога лише в боротьбі», «А вже новообрані плюють у криниці», залишається уточнити – «…по-новому» плюють, на «фронті змін» їхнього збагачення і втрати частини держави. «Там наші герої гинуть щомиті», «Воїни, перед вами Ангел стає на коліна» – ще декілька фраз із творів поета. Доречним доповненням є слова із ОУНівського славеня «Бо хто борець, той здобуває світ». «Пам’ять і правда – це крила» – вважає автор «Пробудження», адже без цих двох понять неможливий політ особистості-нації-держави.
Попри те, що головною темою книги є Україна, а власне – її пробудження (чергове та чи остаточне?), о. Василь уміло зображує багатолику красу природи, ця тема більш повно виражена у інших його книгах. Доскіпливий читач помітить певні невідповідності у ритмі віршів. Проте це не позбавляє їх щирого світла, адже автор певен: «Я сонце візьму за руку». Підемо і ми, з отцем Василем, за променями, за сонцем.
Ярослав Дзісяк.
