Страх і дріж проймає моє тіло і душу – тільки що зателефонували до мене чортківські хлопці-«афганці», сповістивши сумну звістку: «У Києві, повертаючись від сина додому, помер мій бойовий побратим Віктор Петрович Жердочкін, з яким ми несли тягарі військової служби ув Афганістані (військова частина пп 77926).
Багато років поспіль, демобілізувавшись з армії, Віктор Петрович обіймав посаду начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної, мобілізаційної та режимно-секретної роботи апарату Чортківської райдержадміністрації.
Йому лише зараз жити, але смерть розлучила нас з ним навіки. Ще нещодавно сиділи ми з Віктором, розмовляли про те, про се, а нині смерть склепила йому повіки, забрала у потойбічні світи. Серце закипає кров’ю і я слідом за Василем Стефаником повторюю: «Доле людська, яка ти гірка і нескінченно зла».
Схилімо голови перед світлою пам’яттю Віктора Жердочкіна і пом’янімо цю світлу і добру людину своєю молитвою. Нехай земля йому буде пухом.
Володимир Погорецький.
Доброго дня! Випадково натрапила на цю статтю сьогодні. Дякую Вам від імені нашої сім’ї за щирі слова про тата. Дочка Наталія Жердочкіна.