28 квітня у Червоній залі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбулося відкриття фестивалю пам’яті Тараса Мельничука «Від Гуцулії – до кряжів донецьких». Цей фестиваль відбувається щорічно і об’єднує видатних письменників з усієї України, цього року він буде особливим, бо присвячений одразу двом Тарасам – Тарасові Шевченкові, пророкові української нації, та Тарасові Мельничукові – шевченківському лауреатові. Фестиваль проходитиме впродовж днів.
Першим з вітальним словом виступив професор філології, декан філологічного факультету ЧНУ, письменник Борис Бунчук, який привітав учасників фестивалю, розповів про знаменитих випускників філологічного факультету і поділився особистими враженнями від Тарасового слова.
Доктор філологічних наук, письменник і журналіст Богдан Мельничук розповів про Тараса Мельничука як про студента – який був першокурсником, як навчався в ЧНУ і які спогади лишило по собі студентство, Богдан Іванович відкрив присутнім Тараса зовсім по-іншому – мало- а то й зовсім незнаного таким – юним ще, але вже таким свідомим.
Відтак директор музею Володимира Івасюка і письменник Мирослав Лазарук зачитав лист-звернення від учасників фестивалю до секретаря Чернівецької міської ради та його депутатів, у якому висловлено наступні пропозиції: перейменувати вулицю Радіщева на вулицю Тараса Мельничука та встановити відповідну меморіальну дошку.
Кожен з письменників, що відкривали фестиваль, ділилися думками про те, чим є поезія для суспільності. Так, шевченківський лауреат Василь Герасим’юк, зачитуючи авторські поезії, які універсальні своєю вищістю над часом – бо можна їх читати і в веселу пору, і в пору буденності, припустив: «Поезія цінна своєю справжністю. Саме справжністю, і тому її хочеться чути».
Поет і видавець Василь Клічак розповів: «Ми об’єднані тут іменем Тараса. А тому в ці дні поезія звучатиме по-особливому». Письменниця Софія Майданська про феномен поезії Тараса Мельничука сказала так: «Ці два Тараси – Шевченко і Мельничук – засвідчують єдність слова і єдність землі. Слово Мельничука поза часом, як одвічні біблійні істини. Для нього поезія – як вирок, як щось неминуче».
Саме позачасовість – на цьому неодноразово наголошували письменники впродовж відкриття фестивалю: його поезія єднає минуле, майбутнє і сьогодення в єдине тло.
Молодий письменник Мар’ян Лазарук, ділячись міркуваннями стосовно проведення фестивалю в різні роки, зауважив: «Це чи не єдиний захід у місті, де хочеться сприймати і чути тільки поезію. Не через призму відео, музики, а саме поезію в її найчистішому вияві».
Львівська письменниця Марія Людкевич поділилася авторською поезією і зізналася, що щиро рада за країну, яка має таких письменників,і тішиться, що це її країна.
Ярослав Ясінський, один з організаторів фестивалю пам’яті Квітки Цісик,підкреслив, що настала така пора, коли справжній вірш рятує. Буремний час, який змінює. Вірші про Небесну Сотню народилися в ньому самі – їх поет і зачитав.
Директор музею Ольги Кобилянської, письменник Володимир Вознюк. Який також є одним з лауреатів премії ім..Тараса Мельничука «Князь роси» висловив філософські рефлексії з приводу того, що формує митця,а свій виступ підсумував майже афористичними словами: «Живемо один раз, тож живімо на славу України!»
Львівський письменник Олександр Гордон, який на фестивалі вперше ділився віршами, розмірковував про питання життя і смерті в часовому протистоянні та розповів про інтуїцію серця як найвищу цінність.
Волинянка Світлана Костюк також вперше на фестивалі, вона поділилася враженнями від перебування у місті і зачитала поезії з найновішої своєї книги «Листи без конвертів»,а також вірші пам’яті героїв Майдану – ці поезії увійдуть до наступної збірки пані Світлани.
Письменник Віктор Пилинський про сутність поезії та її значення сказав так: «поезія – це те, що працює на національну автентику та національну ідентичність. Це відвойовування себе і своєї самобутності,а тому це також зброя».
Літературознавиця та письменниця Світлана Кирилюк розповіла про те, яку роль зіграв у її житті Тарас Мельничук і зачитала власні глибокофілофофські поезії.
Коломиянин Василь Андрушик – поет та художник – поділився спогадами про Тараса Мельничука, який певний час проживав у нього. Поділився спогадами про видатного прикарпатця і Роман Кислюк, його товариш.
Покутянка Ярослава Корж зробила учасникам фестивалю особливий подарунок – зачитала вірші свого чоловіка, Петра Коржа – поезії присвячені Тарасові Мельничукові. Вона також розповіда, що поезія Тараса Мельничука – то правдивий світоч, а тому вона надихає на творчість і дає наснаги жити.
Наступні дні фестивалю були не менше насиченими. Вже наступного дня письменники відвідали батьківщину Тараса Мельничука – Косівщину, екскурсія кращими місцями прикарпатського краю залишила по собі тільки найкращі враження. В той самий час, коли делегація від фестивалю поїхала на Прикарпаття, в меморіальному музеї Володимира Івасюка відбулися молодіжні поетичні читання, на яких Максим Дупешко, Андрій Тужиков, Влад Нагібайло, Іван Киселиця, Олена Логінова, Іванна Шкромида, Олена Герасим’юк, Антоніна Аністратенко та багато інших презентували власний поетичний погляд на світ і авторську мистецьку рецепцію сьогочасності.
На філологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 30 квітня відбулася презентація поетичної книги Василя Герасим’юка «Кров і легіт», зустріч з шевченківським лауреатом також проходила у рамках програми фестивалю «Від Гуцулії – до кряжів донецьких».
Наступною знаковою подією стало вручення щорічної премії імені Тараса Мельничука «Князь роси», цьогорічним лауреатом став львів’янин Віктор Пилинський.
Колективна зустріч з письменниками-учасниками фестивалю «Від Гуцулії до кряжів донецьких» невдовзі відбулася у Чернівецькій обласній бібліотеці імені М.Івасюка, де перед відвідувачами зустрічі виступили Мирослав Лазарук, Василь Клічак, Василь Шкурган, Софія Майданська, Микола Близнюк та багато інших знаних письменників, котрі не тільки зачитували власні твори, а і ділилися міркуваннями стосовно сучасного мистецького процесу та розмірковували над співвідношенням мистецтва і суспільства у часовому зрізі.
Закриття фестивалю зібрало всіх охочих долучитися до таїнства поезії у Центральному палаці культури м.Чернівці. Добірне поетичне слово від василя Герасим’юка, Софії Майданської, Василя Шкургана, Інги Кейван, Олександра Гордона, Світлани Костюк та інших митців утворило стильову і тематичну палітру, яка ще раз довела, що літературний процес України – дуже динамічний і розмаїтий, постійно розвивається.
Щорічно фестиваль «Від Гуцулії – до кряжів донецьких» об’єднує митців з Києва та Львова, Чернівців та Херсонщини, Донбасу та Прикарпаття. І не може бути ніяких умовностей і штучних меж між частинами країни та її митцями, бо художнє слово не знає меж, особливо якщо то слово – направду щире.
Організаторами цьогорічного фестивалю стали Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка та «Буковинський журнал».
Іванна СТЕФ’ЮК (м.Чернівці)
