18 грудня на фасаді будівлі Росохацької школи відкрили меморіальну дошку на честь учасника АТО, загиблого воїна-героя Дениса Громового.
Денис був старший оператор гранатометника, бійцем 3-го батальйону 51-ї механізованої бригади артилерійського самохідного дивізіону, який загинув вкінці серпня 2014 року у Великоновосілківському районі Донецької області у віці 27 років. Спочатку його було тяжко поранено і перевезено до лікарні за 40 км. Там бійця прооперували, але до ранку він не дожив. На Сході Денис був більше чотирьох місяців.
На заході були присутні заступник голови районної ради Іван Віват, голова районної ради Віктор Шепета, військовий комісар Леонід Підручний, дружина загиблого учасника АТО Галина із синочком Максимом, працівники відділів освіти, культури, туризму, національностей та релігій райдержадміністрації, педагоги та учні, друзі загиблого та громадські активісти.
Право відкрити меморіальну дошку надали голові районної ради Віктору Шепеті та заступнику голови районної державної адміністрації Івану Вівату, – повідомляє прес-служба РДА.
Відтак присутні вшанували пам’ять загиблого земляка хвилиною мовчання, опісля, поклали квіти та запалені лампадки до меморіальної дошки. В пам’ять загиблого односельця, учениця школи Інна Осадчук присвятила Герою вірш, який прозвучав на цьому дійстві і який, здається, торкнувся душі і свідомості кожного із присутніх на заході. Після урочистої церемонії відкриття місцеві священики Богдан та Євген освятили меморіальну дошку та помолився за упокій душі загиблого героя.
«Денис – це юнак із щирим і добрим серцем. Адже коли Україна опинилася в біді, він пішов її боронити. Він – справжній Герой. Він для нас завжди буде взірцем, а ми його пам’ятатимемо. Відтепер Денис щодня зустрічатиме нас своїм світлим поглядом та спонукатиме на добрі справи, успішне навчання заради пам’яті про його неоціненний подвиг », – зазначив під час заходу заступник голови райдержадміністрації Іван Віват.
Війна забирає найкращих – така жорстока реальність сьогодення. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у наших серцях імена справжніх героїв. Схиляємо голови перед світлою їх пам`яттю.
«…Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам’ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали».
