Інформації про наших мужніх чоловіків, які поповнили лави Збройних сил України та відважно громлять ворогів у зоні бойових дій, тепер багато. Але люди зовсім мало знають про не менш хоробріших жінок-військовослужбовців, які у грізні часи для Вітчизни теж взяли до тендітних рук зброю щоби у будь-яку хвилину захистити рідний край від окупанта. Цієї інформації обмаль, бо рідко хто з прекрасної половини людства відважиться на суто чоловічу та небезпечну роботу. Проте вони є, і ми маємо чим гордитися.
Сьогодні хочемо познайомити вас, шановні читачі, з 22-річною Людмилою Садиговою із смт. Заводське. У 2014 році, коли війна на східних теренах нашої країни палала несамовитим полум’ям, ця безстрашна дівчина повідомила своїх батьків, що прийняла рішення піти до війська. Людмила закінчила юридичний факультет Чернівецького Національного університету ім. Юрія Федьковича і її чекала кар’єра юриста. Втім, армія виявилася для неї, як мовиться, ближче до душі. Схвильовані батьки звісно ж були не в захоплені від такого повороту подій, проте врешті-решт змирилися з вибором дочки.
Військову підготовку Людмила Садигова проходила у навчальному центрі Державної прикордонної служби, що у місті Оршанець Черкаської області. У вересні 2014 року прийняла військову присягу на вірність Україні. Їй тоді ще не було відомо куди отримає скерування для подальшої служби. Була готовою служити там, де командування вважатиме за потрібне. Людмилу направили до пункту перетину кордону, що у Раві – Руській. Звикала, тренувалася, вчилася нелегкому ремеслу прикордонника. Траплялися різні ситуації, але жодного разу не каялася, що обрала саме цю справу.
На кордоні Людмила зустріла своє кохання – львів’янина Михайла, який служить там дільничним інспектором. Незабаром молодята стануть на рушничок щастя. І буде в них військова сім’я на многая і благая літа.
До речі, батько Людмили теж військовий. Руслан Садигов – начальник відділу забезпечення Чортківського військкомату, майор. Чоловік доволі енергійний, сміливий та вольовий. Очевидно дочка, як то кажуть, вся в батька.
Успіхів тобі, Людмило!
Михайло Опиханий