Українське кіно має нових творців! Серед митців Чортківщини, без заперечень, під новою егідою кінематографічного дискурсу вперше заявив про себе Роман Країнський, корінний чортківчанин, студент II курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Юнак з режисерською майстерністю створює досить якісні, емоційно насичені кінометражні стрічки, підтримані та цілком погоджені кафедрою режисури телебачення Інституту екранних мистецтв, котрі по-справжньому змушують глядачів затамовувати подих… Репрезентувавши свої семестрові роботи, Роман Країнський, власне кажучи, виводить серію інтелектуально-художньої кінопродукції, яка і громадськістю м. Чорткова була сприйнята на «ура!». З екрану, наче крізь призму самого життя світ сприймається по-іншому, скажімо, з чуттєво переосмисленими філігранями буття. Автор, поєднуючи класику з ретростилем, на паралелях 2-ї пол. XX і XXI століть сфокусовує різні картини побутово-національного співіснування, перефразовуючи усе через образ людської свідомості. Передусім, висвітлюється пейзаж сучасності: вокзал, поїзди, рейки, вкраїнські простори, механізоване обладнання – документальна стрічка про рейд потягів Київської залізниці як про саме життя – з одного в інший кінець – перший фільм.
Дитяча історія малих хлопчаків, котрі колекціонують марки… Ціна справжньої дружби. Конфліктність між дітьми. Сила любові батьків. У другому фільмі, помічаємо, поєднана ретроспекція картин 60-х рр. XX століття і сьогодення.
Третій фільм вкорінюється у саму свідомість – людське існування на межі деградації, якщо, звісно, вчасно не вивільнити спраглу душу, котра так і тягнеться до живого спілкування із природою.
«А ви бачили, як тече ріка?» – риторичне питання одного із героїв, власне,стосується мистецтва, якого не приймають. В центрі спроектованої кінокартини – людська ідентичність, котра все ж піддається впливу суспільства.
«Солодка Даруся» – драму на три дії вперше наділено звукозображальними засобами кінострічки! Найдивовижніше те, що гра акторів паралельно сплітається із чуттєвим світом Дарусі та силами природи, які існують на грані двох світів.
Усього – 9 кіноадаптацій: «Київський фунікулер» Григорія Єрмоленка, «Колекція марок» Людмили Хівренко, «Місто, в якому ніхто не виходить» Варвари Шабатури», «Мати все» Марини Лопушін, «Два правою, один лівою» Марини Бойко, «Уста чарівні й очі зелені» Едуарда Томільченко, «Блукаюча зірка» Маркіяна Мірошніченка, «Течія» Романа Країнського, «Солодка Даруся» Олександри Степашко. Як зізнається сам Роман, представлена продукція – це кіноверсії літературних творів, які створювали його ж таки одногрупники, навіть ролі виконували. Правда, долучались й діти – актори театральних студій.
Для сучасного суспільства, скажімо, з 90-х рр. на пульсі кіноманій – відомі зарубіжні кіно-хіти, фільми російського виробництва. Потреба в якісному українському кіновиробництві виявилась неминучою. Олександр Степаненко, керівник «Кіноклубу документального кіно» в м. Чорткові мовить, що завжди відчутно, якої якості фільм, і відображається це не тільки на емоціях глядачів після перегляду, а й у мистецькій витримці самих же кінокартин. Так, «головне – щоб не переносили голу декорацію…». А в цьому й полягає кіномистецький талант не тільки актора, але й режисера…
Надія Сасанчин,
власкор журналу “Золота Пектораль”