Днями завершилася велоподорож по Перемишлянському передгір’ї, організована нашим волонтером Олексієм Гускою.
До кордону четверо велосипедистів (Дмитро Лесейко, Юрко Петелицький, Юрко Коцюбинчук і сам Олекса) дісталися електричкою, а вже два наступних дні мандрували шляхами Польщі на велосипедах. Гостювали у екотуристичному осередку наших колег з перемишлянської Фундації «Природна спадщина» (Fundacja Dziedzictwo Przyrodnicze).
З головою Фундації Радославом Міхальським товаришуємо впродовж п’яти років – з часів нашої Літньої молодіжної школи з питань природно-заповідної справи на Карадагу, учасниками якої був Радек, тоді ще мовчазний юнак із лагідними очима, та його майбутня дружина Катерина Борисенко.
«Природна спадщина» увесь цей час наполегливо працює над створенням природних резерватів і розвитком екотуризму на Перемишлянському передгір’ї та у Сяноцько-Турчанських горах.
Це колишній бойківський край, розташований на стику карпатських гір та європейської низини – регіон мальовничих пейзажів, із унікальним розмаїттям живої та неживої природи, цікавою культурною спадщиною, непростою історією.
Його ландшафт творять гірські пасма з похилими лісистими схилами. Пагорби часто перетинаються долинами, ярами та чарівними потоками. Ліс, що тут росте, є унікальним. Вікові ялиці та буки створили тут найбільший в цілих Карпатах кластер пралісів.
Величезні стовбури старих, відмираючих ялиць та буків створюють середовище існування для багатьох звірів, рослин та грибів, пов’язаних з пралісами.
Найбільш привабливою природною територією вважається східна, прикордонна частина Перемишлянського передгір’я. Ця територія майже безлюдна, з чисельними фрагментами Карпатського лісу і заростаючими долинами, що залишилися тут після спустошених у часи Другої світової війни бойківських сіл. У часи комуністичного ладу тутешній ліс використовувався в обмежених кількостях в зв’язку з існуючим тут урядовим мисливським господарством, яке було оточене 120-кілометровим парканом з вартою.
Після падіння комуністичного режиму, з метою захисту унікальної природної спадщини цих місць було запроектовано створення Турницького національного парку. Але шлях його створення виявився непростим… І тутешня влада, і лісівники, і місцеве населення опираються створенню парку, вважаючи що він обмежить розмах лісового господарства, яке наразі є основою економіки регіону.
Хоча – заради справедливості варто зауважити – на Перемишлянському передгір’ї ви не побачите жахливих рубок, подібних до тих, що нищать праліси українських Карпат. І не лише Карпат…
Фундація «Природна спадщина» бачить альтернативу надмірній орієнтації на рубки лісу – у розвиткові на україно-польському прикордонні екологічного туризму.
Тут ідеальна місцевість для активного туризму та відпочинку. Передгір’я – це сотні кілометрів маркованих пішохідних та велосипедних маршрутів, які пролягають долинами та лісистими хребтами. Це також ідеальне місце для занять кінним туризмом, біговими лижами. Існує також можливість організації сплавів річкою Сян.
Для першого разу наші веломандрівники обмежилися відвідинами Перемишля, замку у Красічині та Кальварії Пацлавської. Ну і накатали 140 кілометрів доріг із чудовими краєвидами.
Красічинський замок з початку 17 ст. є однією з найцінніших пам’яток Польщі. У 19–20 столітті був родовим маєтком князів Сапігів – тих самих, що були також власниками Більча Золотого на Поділлі.
Передгір’я з давніх давен є регіоном співіснування різних культур західної та східної Європи, що проявляються у різноманітності релігій та пов’язаних з ними ритуалів та сакральних об’єктів: костелів, каплиць, церков, а також єврейських, греко-католицьких і євангельських цвинтарів. Найбільша із тутешніх релігійних святинь – Кальварія Пацлавська.
Наші хлопці переконалися у цікавості та привабливості цього регіону для велотуристів. Поєднання залізничного та велосипедного транспорту дозволяє провести тур швидко і невеликим коштом. А якщо ще мати таких колег, як наші – з «Природної спадщини» – то на додаток до щирого дружнього спілкування можна отримати й безкоштовне місце для нічлігу.
Цього разу Олексій з товаришами скористався гостинністю колег, переночувавши у екотуристичному осередку Фундації у селі Новосілки Дидинські. Тут до їхніх послуг були кімната, кухня, душ і привітна компанія господарів, очолювана милою панянкою на ім’я Івона.
Олександр Степаненко, ЕГО “Зелений світ”
