Диявол зникає там, де відмовляється свята Вервиця. Ці слова належать нашій улюбленій Божій Матері.
Згідно з переказом, Пречиста Діва Марія дала обітниці св. Домінікові у 1206 р., а в 1251 р. св. Симонові та в 1917 р. у Фатімі (Португалія) доповнила їх.
Переказ говорить, що хто вірно відмовлятиме вервицю, той стане учасником наступних п’ятнадцятьох обітниць:
1. Тим, хто служитиме мені вірно, відмовляючи вервицю, дам особливу ласку.
2. Я обіцяю дати свою особливу охорону і великі ласки всім, хто побожно відмовляють мій псалтир(вервицю).
3. Вервиця стане найсильнішим засобом проти пекла; вона знищить злі нахили, ослабить гріх, поконає безвір’я.
4. Вона стане причиною поновленого розквіту чеснот і добрих діл, випросить щедрого Божого милосердя; відверне серця людей від любові до світу і його марнот, а піднесе їх до бажання вічних речей. Як багато душ освятиться за допомогою цього засобу.
5. Душа, що приходить до мене з вервицею, не загине.
6. Той, хто побожно відмовлятиме вервицю, не зазнає Божого гніву, не втратить спасіння з причини несподіваної смерті, а якщо він у грісі, то навернеться; якщо він у Божій ласці, то витриває у ній і стане гідним вічного життя.
7. Правдиво віддані слуги моєї вервиці не вмруть без святих Тайн.
8. Це моя воля, щоб ті, які відмовляють вервицю, мали в житті і у смерті світло і повноту ласк, щоб у житті і смерті мали участь у заслугах святих.
9. Кожного дня я звільняю з чистилища душі, які були віддані моїй вервиці.
10. Правдиві слуги моєї вервиці втішатимуться великою славою у небі.
11. Все, що проситимеш через вервицю, дістанеш.
12. Я допоможу у кожній потребі тим, що поширюють мою вервицю.
13. Я випросила у Мого Сина, щоб усі члени братства моєї вервиці мали у житті і в смерті всіх блаженних за cвоїх співтоваришів.
14. Всі, що відмовляють мою вервицю, є моїми дітьми і братами мого Єдинородного Сина, Ісуса Христа.
15. Набожність до моєї вервиці – це великий знак вибрання.
Молитва на Вервиці зародилася в глибоку давнину II століття. На Сході, у Сирії, християни, побудували перші монастирі, почали молитися там, нанизуючи сушені зернята ягід на шнурочки. Отож назва “вервиця” походить саме від слова “верв”, що означає “шнурок, мотузка”.
У період середньовіччя Латинська Церква перейняла Вервицю від Східної Церкви. З цього часу за допомогою Вервиці той, хто молився на ній, отримував Божі ласки, прощення своїх гріхів, укріплювалися у вірі.
Першими великим пропагандистом молитви на Вервиці був cв. Домінік (1170-1221). У Тулузі 1214 року перед ним з’явилася з Неба Матір Божа з трьома небесними дівами і попросила поширювати молитву на Вервиці поміж християнами. У XV столітті в Західній Європі, де молитва на Вервиці була майже забутою, бл. Алан де Рупе (1428-1475) допоміг відродити її. Пізніше місіонер cв. Людовік Гріньйон де Монфорт (1673-1716) у молитві на Вервиці доказав, що вона не тільки допомагає навертати і спасати людські душі силою молитов Отче наш і Богородице Діво, а є входженням у глибокі таїнства життя, смерті, і воскресіння і слави Ісуса Христа і Діви Марії. Він вважав, що Пречиста Діва Марія з усіх набожеств найбільше цінує Вервицю, бо через неї кожний християнин отримує прощення за провини, звільняється від гріха, прагнучи досконалості, зростає у ласці. Хто плаче, знаходить радість і спокій, хто в біді, – допомогу і розраду …
Того, хто входить у світ Вервиці, не мучать сумніви та помисли, не захоплюють пристрасті. Диявол і плоть стають безсилими перед силою вінчальної молитви, яка рятує світ від катастрофи війни, стихійних лих і хвороб. Ця чудодійна молитва стає провидінням для молитвеника, допомагає йому доторкнутись серцем до одвічних тайн і небесних доброчеснот любові та миру.
У розповідях про св. Франціска згадується такий випадок: один молодий чернець ревно відмовляв cв. Вервицю щодня перед обідом. Одного разу він не зумів її вчасно відмовити. Щоб не порушувати своєї обітниці, він просив дозволу в настоятеля на запізнення до обідньої трапези і пішов до монастирської каплички. Настоятель, зауваживши, що хлопця досить довго немає, послав до каплички іншого брата. Зайшовши туди, він побачив, як молодого ченця Матір Божу та двох ангелів огортало дивовижне сайво. На кожне Богородице Діво… з уст молодого монаха виходила біла троянда, її підхоплювали ангели та оздоблювали нею корону на голові Пречистої Діви Марії…
Тому Вервицю називають ще Рожанцем, що в перекладі означає корона троянд (рож). Блаженний Алан де Рупе говорив, що Вервиця із 150 Богородице Діво є великою короною із білих троянд для Марії, а Вервиця із 16 Отче наш– малою короною із червоних троянд для Ісуса.
Через серце Матері Божої лине молитва на Святій Вервиці – пісня любові, таїнств життя Ісуса Христа і Марії, джерело освячення, духовного збагачення християнського життя.
Вервиця – таїнство, за своєю вагомістю друге після Служби Божої. Услід за євхаристійним – містичне втілення Царя в серці.
Полюбімо світ Вервиці! Євхаристійне таїнство і Вервиця складуть повноту живої Євангелії, яка відкриється такою, якою її сьогодні бажає втілити в серцях ваших Всевишній.
Якось один кореспондент запитав Папу Римського, чи Ватікан має ядерну зброю? Папа відповів, що має… І показав йому святу Вервицю.
Зиновій Бичко, НСЖУ