У жовтні минулого року на подвір’ї Чортківської гімназії сталася знаменна подія – було встановлено перший в Україні пам‘ятник Якову Гніздовському. Його прикрашають портрет геніального майстра різця та пензля, а також сюжети його гравюр “Дерево” та “Сова” – як символи життя і мудрості. На пам’ятнику викарбовано надпис: “Яків Гніздовський – випускник Чортківської гімназії імені Маркіяна Шашкевича, художник-графік світового рівня.” Ця шляхетна ініціатива та фінансовий внесок на її реалізацію належать Клубу випускників гімназії «Ridna Shkola Alumni Club», за що його учасникам варто вклонитися.
Адже з вшануванням пам’яті всесвітньо відомого художника забарилася і Україна, і його рідний край. Вітчизна віддала Якову Гніздовському належну шану лише після його смерті – в 2015 році, коли вперше відзначалася на державному рівні ювілейна дата – сторіччя від народження. Це в той час, коли світова слава знайшла маестро ще на початку 60-х років минулого століття. Адже відомо, що його картини вже тоді виставлялися на різних континентах, а дві гравюри — «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» навіть прикрашали кабінет Президента США Джона Кеннеді в Білому домі.
Та й загалом мистецький талант Якова Гніздовського розвивався скоріше не завдяки, а всупереч: і обставинам його життя і систематичному навчанню у рідному краї.
Відомо, що малювати та різьбити Яків почав ще у під час навчання у початковій школі в родинному селі Пилипче, що над Нічлавою біля її впадіння в Дністер. Згодом, а саме у 1926 році, батьки віддають 12-річного хлопця для продовження освіти до Чортківської коедукаційної приватної гімназії “Рідна школа” імені Маркіяна Шашкевича Українського Педагогічного товариства. Уроки з “науки рисунку” Гніздовський брав лише у перші роки гімназійних студій. У першому гімназійному класі він мав з цієї дисципліни оцінку “добре”. З 1930 року оцінки з “науки рисунку” у його табелі вже немає – скоріш за все, викладання у старших класах припинилося. Під час навчання у Чорткові слухняний, меланхолійної вдачі, низького зросту хлопчина з Пилипчого, який часто пропускає заняття через хворобу, здавалося б, нічим не вирізнявся серед інших гімназистів. Оцінку “дуже добре” він мав лише з “науки релігії”. З інших предметів – “добре” або “достаточно”.
Фото серед однокласників гімназії. Яків сидить у першому ряді другим зліва. В центрі – ймовірно, Надія Юрчинська (русява дівчина з довгими косами). Інші особи невідомі.
Яків Гніздовський успішно закінчив сім класів Чортківської гімназії, але його навчання несподівано перервалося у вересні 1933 року. Тож гімназійної освіти у Чорткові він так і не завершив. Що ж стало на заваді цьому?
Відомо, що в лютому 1934-го він отримує від адміністрації гімназії довідку такого змісту: “Посвідка. Управа прив. коедук. гімназії УПТ “Рідної школи” ім. Маркіяна Шашкевича в Чорткові посвідчує цим, що Гніздовський Яків був учнем тут. заведення в VIII кл. від 21 серпня 1933 до 24 вересня 1933 р. включно. Після його судової розправи в тут. суді та після звільнення його від вини й кари бажає він продовжити свої студії в Малій Духовній Семінарії у Львові. Управа тут. заведення не робить йому ніяких перепон у тому намірі й у тій цілі видає йому на його бажання цю посвідку. Володимир Масевич, управитель.”
Дивним виглядає як те, що довідку видано управителем лише в лютому 1934 року, хоча навчання було перерване у вересні 1933-го, так і те, чому у довідці не згадано, що Гніздовський був успішним учнем гімназії впродовж СЕМИ РОКІВ, а не ОДНОГО МІСЯЦЯ ? Можна припускати, що керівництво гімназії намагалося позбутися учня, який став фігурантом якоїсь скандальної судової справи.
З пізніших розповідей Якова Гніздовського його дружині відомо, що на нього доніс польській владі його “товариш” по гімназії. Донос зводився до того, що буцімто Гніздовський припускався нелояльних висловлювань щодо польського уряду. В особистих речах при обшуку поліція виявила листівки Організації Українських Націоналістів (ОУН) антипольського змісту. Разом з іншими сімома гімназистами його було заарештовано і звинувачено у належності до молодіжного об’єднання “Юнацтво” при ОУН.
В Державному архіві Тернопільської області нам вдалося віднайти фрагменти кримінальної справи Чортківської поліції у справі Якуба Гніздовського , учня 7 класу гімназії, який звинувався у злочині категорії ХІІ – “приналежність до ОУН”.
Фото з кримінальної справи від 26 вересня 1933 року. Публікується вперше.
Суд тривав у Чорткові впродовж тижня. Яків, на той час 19-річний юнак, у залі судового засідання виглядав самотнім. Ніхто з рідних не приїхав підтримати його – чи то з сорому за те, що сталося, чи через віддаленість Пилипчого від Чорткова. Його та інших гімназистів, звинувачуваних у приналежності до терористичної організації, захищав адвокат Володимир Електорович, який на той час вже мав у місті власну адвокатську канцелярію. Гніздовський заперечував свою приналежність до ОУН, а щодо виявлених у нього листівок, то пояснював судові, що просто випадково знайшов їх. Очевидно, ці пояснення не були переконливими для сторони звинувачення…
Але в цей момент Яків вперше заявив про себе, як талановитий художник…
Вже на першому засіданні він просить дати йому олівець та записник, нібито для того, щоб вести нотатки, а насправді починає малювати портрети усіх учасників процесу: прокурора, суддів, адвокатів, конвоїрів, свідків… Уже на завершенні засідання адвокат Електорович помічає ці замальовки і , вражений їхньою майстерністю, демонструє суддям і прокуророві. Окрім подиву, що юнак так майстерно володіє технікою малюнку, судді зауважили й те, як спокійно, без найменшого вияву розгубленості або страху, він поводиться! Вочевидь, спокійно малювати у залі суду в той момент, коли вирішується його доля, може лише невинна людина! І така ситуація повторювалася щодня – за час судових засідань набралося три записники з малюнками. Цей психологічний чинник та майстерно побудований адвокатський захист мали вирішальне значення – суд не підтримав вимоги звинувачення і виніс виправдовувальний вирок! Свої замальовки з зали суду Яків на знак вдячності подарував своєму рятівникові, адвокату Електоровичу. На жаль, після арешту Електоровича у 1939 році органами НКВС і його загибелі у сталінських таборах, помешкання адвоката було пограбовано й історичні малюнки юного Гніздовського пропали безслідно.
Але цей дивовижний факт залишилася у його життєписі назавжди: першими помітили талант не гімназійні вчителі, а адвокат із суддями – по суті сторонні люди, з якими його зіштовхнув прикрий випадок! Хтозна, якби не вони, можливо Яків закінчив би Чортківську гімназію і “благополучно” повернувся до рідного Пилипчого сільським вчителем?
А так із зали суду почався його шлях сходження, крізь терня – до зірок світової слави!..
Два наступних роки юнак із незакінченою гімназійною освітою проводить у рідному селі, вочевидь допомагаючи батькам у господарстві. Але у 1936 році він таки поступає до Малої Духовної Семінарії у Львові. Тут попри навчання Яків починає заробляти собі на прожиття справою, яка вже стала його долею: працює “молодшим карикатуристом” у львівському виданні “Комар”, не цурається різного роду ремісничого заробітку: малює рекламу, торгові вивіски, виконує ескізи для якихось пакунків і палітурок. Завзяття і можливості вдосконалювати свою майстерність йому додає вже сама мистецька атмосфера тогочасного Львова…
У 1938 році Яків Гніздовський до дня випуску із семінарії створює макет для фотоальбому своїх однокурсників. І знову його чекає щасливий випадок!. Ця його робота потрапляє до рук Митрополита Андрея Шептицького. Око високосвіченої людини миттєво впізнає талант, який не могли побачити ані семінарські викладачі, ані численні замовники його робіт. Шептицький не вагаючись надає юнакові персональну стипендію на навчання у Варшавській академії мистецтв. Той – на сьомому небі від щастя!…
Завершити навчання у Варшаві не дає початок Другої світової війни. Гніздовський покидає Польщу, розтерзану двома деспотичними режимами, переїздить до Хорватії… Не все складається просто у його долі, попереду ще чекають довгі роки поневірянь – аж до того моменту, коли у повоєнній Америці він може заявити про себе, як сформований майстер графіки, живопису та скульптури.
Але вже тоді, у передвоєнній Варшаві, він віднайшов Себе, обрав свою стежину, і ніщо надалі не могло зіштовхнути його з цього шляху…
Ось так…
А нині, в дні Весняного Рівнодення за ініціативи ЕГО “Зелений Світ” та вчителів “Рідної школи” відбулася чергова толока з висаджування групи декоративних деревець поруч з пам’ятником Якову Гніздовському. Її домінантою через кілька років стане зелений в будь-яку пору тис, “Вічне Дерево” – як символ нашої надії на те, що тут вічно житиме дух знань і мудрості, а також – вдячна пам’ять про нашого геніального земляка Якова Гніздовського.
