Психологія стверджує, що самотність – це таке психолого — соціальне явище, тобто емоційний стан людини, в якої немає повноцінного, позитивного спілкування з сім’єю та іншими людьми. Також можна сказати, що самотність — це відчуття душевної пустоти, ізольованості від світу та небажання спілкуватися з сім’єю, соціумом.
Медичні уми наголошують на шкідливому впливу самотності. Так, вона дає поштовх серцево-судинним захворюванням, викликає постійне підвищення артеріального тиску, скорочують вік життя людини.
Здається, що хорошого в самотності? Правда, художня література, що є невід’ємною частиною нашого культурного розвитку, це – «душевні ліки» для неї. Вона допомагає віднайти ту рівновагу, ту гармонію стану людини, яка надалі гармонійно вливатиме на спілкування, мислення, сприймання навколишнього світу.
Щоби зрозуміти, звідки виникає це почуття, потрібно проаналізувати, як саме його відчувають люди. Вони це розуміють тоді, коли не вистачає спілкування, коли немає з ким поділитись якоюсь таємницею, розповісти про свої проблеми. Подолати раптову самотність тільки можна за допомогою батьків, друзів, рідних людей. Іноді можна подолати її за рахунок роботи.
Якщо самотність виникає через неможливість налагодити контакти з іншими людьми, потрібно придивитися до себе, проаналізувати свої звички, заглянути у себе й побачити, що саме не можуть сприйняти в тобі інші люди, щоби з вами спілкуватись. І потрібно намагатися себе удосконалювати.
Дружба також відіграє важливу роль у житті людини. Справжні друзі можуть підтримати тебе у скрутну хвилину. Вони розділяють з тобою і щастя, і горе. Але навіть друзі інколи не можуть заспокоїти бурхливі відчуття самотності. Довге життя у самотності буває дуже важким. Люди раптово залишаються одинокими після втрати дуже близької людини. Зазвичай, самотніми бувають ті люди, які не вміють довіряти, відкриватися, надіятись на інших людей. Вони не вміють любити, давати і приймати інших людей такими, якими вони є.
У наш час багато людей вважають себе самотніми. Самотність доставляє їм негативні переживання, страждання і не дає повноцінно існувати. Тому, що самотня людина не має близької людини або друзів, до кого можна було звернутись у важку хвилину за допомогою.
Однак є люди які усвідомлено вибирають самотність, і, на їхню думку, вона дає їм більше переваг. Такі люди цінують свою самотність, адже вони можуть бути на одинці самим зі собою. Самотність не означає повне відокремлення від суспільства, вона для них є усамітнення. Усамітнившись, люди схильні більш до романтики, у тому знаходять свого сенс життя і щастя.
Питання самотності християн порушується і в Біблії. Святий апостол Павло говорить: «Бажаю, щоб усі люди були, як і я, але кожний має свій дар від Бога: один такий, другий інший. Неодруженим і вдовам кажу: добре їм, якщо залишаться, як і я» (1 Коринтянам 7, 7–8). Звернімо увагу – він каже, що деякі люди мають дар залишатися самотніми, а деякі – перебувати у шлюбі. Виглядає, що майже всі одружуються. Це необов’язково є Божою волею для кожного. Павлові, наприклад, не треба було турбуватися про додаткові проблеми і стреси, що неминуче з’являються у шлюбі та з появою сім’ї. Він цілковито присвятив своє життя поширенню Божого Слова.
З іншого боку, деякі люди досягають кращих результатів у команді, служачи Богові як пара та сім’я. Обидва типи людей однаково важливі. Не є гріхом залишатися самотнім навіть протягом усього свого життя. Найважливішим моментом у житті є не пошук пари та народження дітей, а служіння Богові. Нам слід навчатися Божого Слова, читаючи Біблію та проводячи час у молитві. Якщо ми проситимемо Бога відкрити Себе нам – Він відповість (Матвія 7, 7), і якщо ми проситимемо використовувати нас для виконання Його благих цілей – Він також відповість. «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням (вашого) розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале» (Римлянам 12: 2).
Самотність не має розглядатися як прокляття чи свідчення того, що «щось не так» із самотнім чоловіком чи жінкою. Хоча більшість людей одружуються і, виглядає, що Біблія дає нам зрозуміти, що Божою волею для більшості людей є шлюб – самотній християнин у жодному разі не є «другосортним» християнином.
Слідування Божому плану – чи в шлюбі, чи в самотності – приведе до продуктивності та радості, які Бог бажає завжди нам дати.
Зиновій Бичко, журналіст