Летять, метеликами, вгору…
Кружляють, там, якусь ще мить –
Де вітерцю – не без підпору…
Моргає сонечком… блакить.
.
Поблискують – деінде роси…
Чудес… верстається пора.
Дерев рясних – рідіють коси…
І багрецю… росте гора.
.
Стуляє час – златі крилечка…
І крутить їх…на всі боки!
І доля – порхає – з гніздечка…
Й летить… до трав і осоки.
Микола Собчук
м. Вінниця