Євген Безкоровайний (1947-2015) – поет, публіцист, журналіст, редактор, відомий громадський діяч Тернопільщини.
Народився 24 березня 1947 року в селі Ворвулинцях Заліщицького району Тернопільської області.
Життєві і творчі дороги завжди повертали нашого краянина у рідне село, до родини, друзів і до щемливо рідних місць дитинства, юності і зрілості.
Батько – Іван Безкоровайний, за словами люблячого сина, «став невинною жертвою тяжких випробувань сорокових років». Про жахливу смерть голови колгоспу у Ворвулинцях, що так і не встиг натішитись своїм однорічним первістком Євгеном, написав у книзі «Розстріляне кохання» Йосип Котузяк, автор-односельчанин.
Чимало поетичних присвят створив Євген Іванович Безкоровайний, які адресував батькові та своїй матері Василині, а також сестрі Мирославі та братові Петрові Шамлюкам. Від 1952 року Євген жив з матір’ю і вітчимом Михайлом Шамлюком, який був близьким другом батька Івана і прагнув завжди зігріти любов’ю маленького Євгенчика.
Після закінчення Ворвулинської семирічки Євген Безкоровайний навчався у Заліщиках, де і здобув середню освіту.
Як доброго учня, випускника Заліщицької десятирічки його прийняли на роботу в школі у рідному селі, де й розпочав трудову діяльність. Першою життєвою невдачею була спроба вступу на навчання до Київського вузу. Відтак працював на шахтах Червонограда. Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті імені Івана Франка.
Є. І. Безкоровайний, навчаючись заочно, працював у Заставнівській районній газеті, а в 1967 році повернувся до Заліщик. За сприяння П. І. Ковальчука, тодішнього редактора Заліщицької районної газети, якого він любовно називав батьком, був прийнятий і успішно влився в колектив нашої районки, а впродовж 1969–1972 років був редактором Заліщицького районного радіо.
Той час був особливо плодотворним у житті молодого журналіста: статті у пресі, цікаві передачі районного радіо – це сповнені великою любов’ю до людей публікації, розповіді, інтерв’ю. Як поет – надзвичайно цікавий і ніжний, до того ж ту ніжність він зберіг до останнього дня.
Безкоровайний Є. І. працював також кореспондентом Тернопільської районної газети і власкором Держтелерадіо у Тернопільській області, головним редактором обласних газет «Ровесник» та «Селянська доля», а також на громадській і державній управлінській роботі.
Акцентуємо увагу на тому, як багато зробив Євген Іванович для розвитку культури нашого району, хоча не афішував він цього, бо ніколи не прагнув слави.
Беріг і примножував традиції літературно-мистецького життя на Заліщанщині. Був активним членом районного мистецького Клубу «Дністер», підтримував і продовжував заходи літературного фестивалю «Дністрове перевесло».
Очоливши обласну організацію Національної спілки письменників України, Євген Іванович часто відвідував Заліщики і села нашого району, пропагуючи не тільки свою творчість, але й доробок письменників-побратимів. Ініціював багато літературно-мистецьких заходів. Активно підтримував бібліотеки. Організовував виступи письменницьких груп авторів з нашої області й з інших міст і сіл України.
Найвищою за тембром звучання його сповідальнею односельчани називають підготовлену земляком книжку «Для мене ти найкраще на землі…». Ця маленька книжечка – тільки перша спроба 2014 року воздати рідному селу хвалу і шану, проявити синівську любов за росяні стежки босоногого дитинства, духовні обереги, нерозривність з пращурами і попередніми поколіннями.
Пригадує брат Петро Шамлюк: «Навіть уже будучи в зрілому віці, босоніж ішов додому дорогою у два кілометри до рідного села, аби згадати дорогі серцю роки і протоптані стежини його життя».
Присвята 600-літтю села Ворвулинці – це був тільки початок його творчого задуму.
З любові зіткана пам’ять багатьох про Євгена Безкоровайного, бо жив він з великою любов’ю до людей, до рідної землі, до України. Вірив у щасливу будучину українського народу, вболівав за молодь, що творить нову історію своєї Батьківщини.
Радісно прийняв він у 2007 році нашу пропозицію провести творчий вечір, присвячений 60-річчю від дня народження поета-краянина у бібліотечній вітальні «Літературні зустрічі» Заліщицької районної центральної бібліотеки. Мабуть, то була одна з найщасливіших подій у житті Євгена Безкоровайного. Натхненно говорив тоді ювіляр про свій творчий доробок, а його друзі, побратими, вчителі й однокласники давали високу оцінку поезіям автора.
Завжди усміхнений і радісний, Євген Іванович, слухаючи вітання своїх односельчан, які підготували про нього цікаву програму, не зміг стримати сльози радості. Вдався з тієї причини до хвилюючих пам’ятних спогадів, оповідаючи їх дивовижно майстерно й цікаво, бо то було його пам’ятне повернення до отчого краю у зрілому віці.
Його крило не стерлося об час. Пам’ятаймо цю надзвичайно активну, добру і скромну, талановиту Людину, чиє щедре на любов велике і добре серце зупинилось 19 травня 2015 року.
Згадаймо нашого земляка Євгена Безкоровайного напередодні 70-ліття від дня народження, яке будемо відзначати у весняну березневу пору цьогоріч.
Читаймо книги, мудрі і повчальні авторські рядки Євгена Безкоровайниго, бо Він вічно житиме у Слові!
Ольга Тракало, директор Заліщицької ЦБС,
заслужений працівник культури України, член НСЖУ