Потужним середником народної педагогіки є, безперечно, рідна мова. Без перебільшення можна сказати, що без неї дитина жити не може.
Загальновизнана істина: запорукою успішного формування особистості виступає вільне володіння рідним словом, що породжує схильність та інтерес до вивчення інших мов. Важливу роль у вихованні в дітей любові до материнської мови і прагнення засвоїти її поруч із начальними заняттями, відіграє організація життя дитячого колективу, зокрема мовного спілкування, дотримання режиму культури мови й особистий приклад педагогів. На жаль, значна частина вихователів не виявляє шанобливого ставлення до рідної дітям української мови, не володіє нею належним чином, постійно порушує мовний режим. У поняття культури мовлення входить поведінка мовця, або мовний етикет. Те, що називають мовним етикетом, використовується щоденно в мовленні кожної людини. Це найбільш уживані слова і вислови, з якими люди звертаються одне до одного, виявляючи ввічливість, пошану, стриманість, такт. Нам по декілька разів на день доводиться вітатися, прощатися з людьми, бажати успіху, вибачатися, співчувати комусь, радити, просити, запрошувати. І в усіх ситуаціях матрицею дати собі раду багатство мови є конструктивною.
Зиновій Бичко, НСЖУ