Я прочитав, що недавно відбувся Квантовий Перехід: протон зменшився на 4 відсотки, тому змінилася вся органіка, густина матерії…
Закони духу не менш точні, ніж закони біофізики, тому при зміні вібрації кожного із нас змінюється увесь Всесвіт…
Ми, люди, образно качучи, – як маленькі протони у Всесвіті, а література, який я присвятив своє життя, – то історія наших емоцій-вібрацій, реакцій на внутрійшній та зовнішній світи, комунікація із ними.
Тому найшляхетніше, найчесніше − повідомити світові про зміни себе самого − щоби він відчув драматичну історію змін та викликаних ними емоцій моєї сім’ї, моїх друзів, моєї країни, мого Всесвіту і засвіту… Про що частково сказано у фільмі «Між Бугом і Богом» з моєю участю.
Але спробую коротше.
Річка Західний Буг роз’єднує дві країни – Україну і Польщу, але вона об’єднала моїх предків: мама народилася на одному березі цієї річки, а батько на другому. Батьків рід у Другій світовій війні воював у національно-визвольній армії (УПА), а мамин дядько – в Радянській Армії.
Тобто були ворогами, як Монтеккі і Капулетті.
Але я з’явився на цьому світі від любові між моєю мамою Надією і батьком Зиновієм. Мама, правда, померла через кілька днів після мого народження… І виховували мене діди і прадіди. Може, тому я і став поетом…
У 1991 році народилася моя перша донька Надія (любов і надія).
Із її народженням Україна одержала свободу…
Любов і свобода – сенс і форма росту та реінкарнації всього живого адже любити і давати свободу тому, кого любиш, – божественна мудрість і найдраматичніший сюжет у мистецтві.
Так-от, мій дід Яків Павлюк дуже зрадів, коли у 1991 році Україна стала незалежною, вийшла із Радянського Союзу і почала ставати сама собою, адже вся наша родина була покарана засланням у Сибір за боротьбу за незалежність, де встиг побувати після навчання у Санкт-Петербурзі і я, повернувшись в Україну, без якої не міг жити, як повертався зі США та інших країн.
Наша Надія встигла вийти заміж за офіцера української армії, народити сина. Вона із сином на руках, який є ровесником зменшеного на 4 відсотки протона, – образ тридцятилітньої України, як «Мадонна Літта» Леонардо да Вінчі – символ вічного щастя.
Молодша моя донька Олеся дружить із репрезентантами чи не всіх народів світу, адже відвідала вже сто двадцять країн планети Земля, про які вона пише книгу. Тобто Україна виборола любов і свободу– найважливіші егрегори у Всесвіті − і для неї.
Українцям болять економічні негаразди, нам болить нелюбов поміж окремими людьми, війна в Україні і у світі, ми, як і всі люди планети, боїмося різних вірусів, безглуздої смерті, не вміємо іноді користуватися дарами свободи, але ми працюємо, молимося, падаємо і встаємо, готуємо для польоту у космос наші тіла, а для вічності − крилаті корені наших душ, що летять у Всесвіт швидше, ніж світло, живлячись земними соками емоцій від того, що горить вічний вогонь, тече ріка, плачуть від щастя матері і сміються від болю воїни, співає безмежну пісню мій друг, а китайський хлопчик та ірландська дівчинка читають мої вірші у перекладі, серед яких перекладений на багато мов «Дівчинка»:
ДІВЧИНКА
Плаче дівчинка боса
На бабусин поріг.
Розчарована осінь
Клигає по дворі.
На душі, прохолода.
Навіть півень затих…
– А кого тобі шкода?
Каже дівчинка:
– Всіх…
…і сідають у літак, щоби прилетіти в гості до мого внука в Україну, яка всього лише пульсуюча зірка серед безлічі інших, не краща, але й не гірша… як той протон, що змінюючись сам, змінює все і завмирає, коли за ним спостерігають, бо соромиться…
Ігор Павлюк
THOUGHT OF THE HEART IN THE CONTEXT OF THE 30TH ANNIVERSARY OF THE NEW UKRAINE
I have read that the quantum transition recently took place: the proton was decreased by 4%, so all the organics, the density of matter has changed drastically…
The principles of the spirit are as accurate as the laws of biophysics, so the vibration of each of us changes the entire Universe…
We, the human beings, speaking metaphorically, are like little protons in the Universe, and the literature to which I have dedicated all my life is a story of our emotions, vibrations, reactions to the inner and outer worlds, and a kind of communication with them.
Therefore, the noblest, most honorable thing is to inform the world about these changes – to feel the dramatic history of the transformations and the emotions caused by them by my family, my friends, my country, my Universe and the spiritual world… This is said in the film “Between Bug and God” with my participation.
But I’ll try to cut my long story short.
The Western Bug River divides two countries Ukraine and Poland, but it unites my ancestors: my mother was born on one bank of this river and my father on the other one. My father’s family was fighting as a part of the National Liberation Army (UPA) in the World War II, and my mom’s uncle was fighting as a soldier of the Soviet Army.
Thus, they were enemies like Shakespearean heroes − Montaque and Capulet.
Nevertheless, I came into this world from love between my mom Nadia (this name means Hope) and my father Zynovii. Mom, however, died a few days after I was born… And my grandparents brought me up. Maybe that’s why I became a poet…
In 1991, my first daughter Nadia (love and hope; she got a name from me in honor of her grandmother, my early deceased mother) was born.
Since her birth, Ukraine has gained freedom…
Love and freedom are the meaning and the form of the growth and reincarnation of all living beings, because to love and give freedom to those whom you love is a supreme wisdom and the most dramatic story in arts.
So, my grandfather Yakiv Pavlyuk was appalled when Ukraine became independent in 1991, left the Soviet Union and started to become an independent country, because our entire family in the result of the punishment was exiled to Siberia for the struggle for independence. I visited Siberia after studying in St. Petersburg. Finally I have returned to Ukraine, without which I could not live on, and I always was returning to my home country after my voyages to the USA and other countries.
Our Nadia married an officer of the Ukrainian army and gave a birth to her son. She, with her son in her arms, who is a peer of a decreased for 4 % proton, is the image of a thirty-year-old Ukraine as Leonardo da Vinci’s “Madonna Litta” — this symbol of eternal happiness.
My younger daughter Olesia is a friend of almost all the peoples of the world, as she has already visited the hundred and twenty countries on the planet and she is writing a book about that. Thus, Ukraine has won love and freedom, which are the most important egregors in the Universe.
Ukrainians have a pain due to the economic hardship, we have pain because of the war between the individuals in Ukraine and in the world, − we, like all people on the planet, are afraid of different viruses, senseless deaths, sometimes we cannot use the gifts of freedom, but we work, pray, fall and stand up, we prepare our bodies for the flight into space, and for the eternity we prepare the winged roots of our souls that can fly to the universe faster than light swallowing on the earth the juices of emotions, the eternal fire, the river, the cry from mother’s happiness and warriors’ laugh from pain; my friend sings an endless song and the Chinese boy and an Irish girl read my poems in translation, including the poem “A Girl” translated into many languages:
A GIRL
A barefoot girl weeps
On Grandma’s doorstep.
Disillusioned fall
Summons them both.
Coldness fills her soul
Even the rooster’s dumb.
«For whom do you feel sorry?»
The girl replies,
«Everyone…»
…and take a plane to visit my grandson in Ukraine, which is just a throbbing star among many others, not better, but not worse… as that proton that changing itself changes everything and fades, when someone observes it because it is ashamed…
Ihor Pavlyuk