Час, невблаганний і непідкупний суддя, дає нам друзів, приятелів і товаришів. Саме він із часом забирає від нас лжедрузів або назавжди і справдешніх у позасвіти. І тут нічого не вдіяти – такий триб житейської філософії…

Михайло Паночко. Пам’ять моя зберігатиме завсіди цього світлого друга як життєрадісного буттєлюба, оптимістичного, веселого, щирого, сердечного, добропорядного та товариського. Він ревно любив і поважав усіх, хто його оточував. Хвилювався за студентську юнь, допомагав їй наполегливо засвоювати знання нелегкого мовознавства й методики викладання мови. Здається, не було жодної бесіди, в якій він би не згадав із несказаною батьківською любов’ю свого сина, кохану дружину.
Точно, в усіх прижиттєвих конференціях вчений брав участь. Відчити його були глибоко змістовними, переконливими й цікавими. Усю Україну він обколесив. Колеги його жартуючи говорили: «Нема Паночка – нема конференції». Бо на вечорах зустрічей його потужний голос звеселяв наші серця весь час трелями весняного співця, променем скрипки чи воркотанням флейти. Сміх його нагадував щебетання ластівки.
Михайло свого часу першим включився у процес повернення в нас украденого «братами» звука й літери Ґ. Опублікував такий довго очікуваний і усім потрібний Словник слів із цією буквою. Уже пізніше з його легкої руки цей перебіг зрушився з мертвої точки.
Михайло Паночко – високогідний і шляхетний достойник. У житті був цілеспрямованим і наполегливим. Не залишаючи викладацької праці в університеті, скомпонував вичерпну й багатогранну дисертацію про українську спортивну термінологію. Він продовжив справу в цій сфері Івана Боберського та Петра Франка. І тепер молоді дослідники послуговуються постулатами відомого вченого.
Містична природа смерті. Вона здебільша забирає із земного життя енергійних молодих людей. Переконаний, що нині Михайло Паночко невтомно не покладає рук у Господньому вертограднику й палко за нас молиться, чуючи й наші молитви.
Це про нього, без сумніву, сказав святий євангеліст Іван: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». Такий чин притаманний і Михайлові Паночку.

Зиновій Бичко, НСЖУ