Я дуже люблю метафізичні алюзії поета Тадея Карабовича, бо таке світосприйняття дуже мені близьке і я його відчуваю, тому й хвалив оту маленьку збірочку «Довга розлука» (2005), яка виповнена ними вщерть.
Читаєш, а відчуття повзкої освітлості свічі й оте зміщення й виважування просторів колись-присутности й тут-присутности, мовби відстань – умовність, що грає не за правилами здорового глузду.
Мені дуже сподобався цей твір «Таш», а особливо той посмак настроєвості, який він створив. Зизаній – це взагалі бомба. Він якось був не семіотизований у нас, а тут відразу вглиблювання в щось потаємне мови…
Олексій Сінченко
Тадей Карабович
–
Таш
Будуймо намет тобто скинію
я сказав до тебе вночі
коли ми зустрілися
потаємно
–
*
Стріча в пустелі
сліди
танець вічності
смак халви і червоного наче кров вина
тільки для нас
запах кави в Енею дарований на мить
відважно і негадано
перші телефони і мовчазний крик
де ти тепер
гріховна і свята
невже в словнику Лаврентія Зизанія (1596)
в скинії
перекладеній як таш?
- 04. 2020
–
Молитва
Відвертай війну своєю десницею
як відвернув бурю на морі
коли сколихнула човном
затулюй в невидиму пелену
підірвані мости і затемнені вікна
як затуляв походи і чати козаків
вселяй в пелюстки ночі
відвагу і мужність
над прірвою кормиги
–
Ірмос
Благословенна рука відверне війну, як відвертала бурю на морі. Благодаттю віри спасе всіх, хто ходить по воді. Щоб відвага і мужність могли виявитися над прірвою кормиги…
- 03. 2022
–
Сонце над Холмщиною
Сонце на порозі дня
яка це пізня осінь для нас
ти ходиш за мною і бережеш
єдиний листок калини
самотній спів журавлів
і шум води з правічних
дощів
це так якби вчора
я писав до тебе цей лист
і якби вчора він летить до тебе
бо це хто сказав
що наші листи запізнилися
і їх береже тільки пам’ять
семи вітрів
–
Яблуко
Я через перелаз
прийшов до тебе
ми стояли за тином
засоромлені
і пізні на стежці
ти косою дарувала
осіннє яблуко від комети
я його урочисто тримав
в тиші наших поглядів
осіннє яблуко
котиться
і починає ластитися
до твоїх губ
моїми запізнілими цілунками
–
Мовчанння серця
Мовчанння серця
може здатися криком душі
нерозбірливим
шепотом минулого
яке ти принесла на устах
серце на безгомінні
слухає шепоту минулого
і пригадує
безтямність ночей
чомусь у спомині
все таке безтямне
і шалене
можливо тому
я так прагну
знову бути
в моєму минулому
–
Втеча
Як важко бігти на вежу
світанку і вічності
між берегами
дня і спомину
посеред
згорілої пам’яті
я буду бігти до тебе
між проваллям спогадів
щоб спіткати
знову нашу ніч
щоб знову сказати
це магічне слово
кохаю
–
Персеїди
Дні наче листи горіли на вітрі
і я не помітив
що вже серпень
і ти не помітила
хочу збагнути
що сталося
коли ми лежали вночі
і персеїди
ластилися
до нас ніжно серед галактик
–
Зелені свята
Ти прийдеш до мене вночі
і принесеш цей запах лепехи
яка в літописі називалася татарським зіллям
якби наперекір самотності
ти прийдеш в білому
вся в співі куликів
що прокидають клечальну рінь
навіщо згадувати минуле
коли сонце встає над Берестечком
і освітлює козацькі могили
ласкою
–
Тадей КАРАБОВИЧ, нар. 6 квітня 1959 року в Савині на Холмщині. Поет, перекладач, літературознавець, літературний критик. Член Спілки польських літераторів Люблінського осередку та Національної Спілки письменників України. З 2001 року – головний редактор щорічника «Український літературний провулок».
Переможець І поетичної словоспонуки Володимира Тимчука «…Хіба не фантастично?» (11.01.2020). Живе в Любліні (Польща).
Добірка віршів «Намети і скинії» пропонується на день народження поета.
Редакція журналу “Золота ПЕКТОРАЛЬ” вітає Тадея Карабовича з Днем народження! Нехай доля Вас завжди любить, удача поважає, щастя обіймає. Нехай здоров’я буде міцним, роки довгими та світлими, а будинок завжди зустрічає затишком та спокоєм. Здоров’я, любові, життєвої сили та енергії, Божого благословення, мирного неба і нових творчих ужинків!