Олег Кришталь. До співу пташок. Приватна подорож до себе: роман-есе. – К.: ФОП ПАЛИВОДА А. В., 2022. – 256 с.

«Це лише гіпотеза, що безсмертя не існує».

…………………………………………………

«Якщо ототожнити Молекулу з Вищою Силою,

то можна створити теорію про те, що пізнаваність

світу – це і є “Дух Святий”» (Олег Кришталь, с. 250, 128).

         «Прокинувшись, я відчув на своєму обличчі сльози.

         залишилося питання:

         – Тату, де ти?» (с. 37).

Стосовно біблійних пророцтв, місії Ісуса Христа і призначення людини – питань надзвичайно складних – є сотні різних думок та пояснень… Якщо спостерігати за природою, то зауважуємо, що всі її процеси повторюються й поновлюються. Все минає, аби повернутися, лише людина не має однови… Чи так є насправді, – можливо, тут ідеться про складніші, більш приховані, недоступні звичайному спогляданю процеси?..

Ось деякі міркування вчених, для широкого загалу читачів невідомі: «Ми не знаємо, як відбувається старіння; існує близько двох десятків різних теорій. Часто висловлюють припущення, що старіння починається після того, як деякі кліткові лінії зазнають певну кількість ділень. Однак кожен раз, коли цю гіпотезу піддають ретельній перевірці відповідно до клітин якого-небудь певного типу, вона зазвичай не підтверджується. Наприклад, коли клітини дуже старої тварини поміщають у підходящі умови, вони продовжують жити і ділитися, не виявляючи ніяких ознак старіння впродовж довгого часу після того, як тварина-донор вже загинула. Це дозволяє вважати, що старіння клітин визначається умовами їх існування» (П. Кемп, К. Армс, «Введення в  біологію»).            У травні 2014 року було опубліковано науково доведену інформацію про здатність нервових клітин людини відновлюватися в будь-якому віці…

Xорхе Луїс Борхес на околиці старого міста «Вдихав ніч, спокійно відпочиваючи від думок». Відтак побачив зоряне небо й убогі будинки, в жодному з яких не світилося, але все одно вони були уособленням краси та бідності. «Я відчув себе мертвим, відчув себе умоглядним спостерігачем світу; відчув невиразний страх, що його живить знання – найбільше одкровення метафізики. …я відчув на собі непевний або й неіснуючий сенс незбагненного слова “вічність”».

І ось висновок: «Наше життя надто вбоге, щоб не бути вічним».

В цьому є щось від геніального відкриття, і, очевидно, щоб робити такі висновки і мати такі вагомі думки, необхідно знаходити час для відпочинку від думок. Після такого «відпочинку» Борхес підсумував: «Світ, на жаль, залишається реальністю, а я – Борхесом» («Нове спростування часу»).

Бачити молекулу і вірити в Бога: «Ось так я й живу – без віри і без щастя. Але бачу, що прагнення здобути і те, і те “вбудоване” в мене» (с. 35).

«Людині найскладніше з усіх сущих: у момент народження її мозок – порожня посудина, в яку повинна влитися майбутня Особистість» (с. 161).

Бо ж мозок людини – це вогонь, який належить нам запалити, навчити критично мислити. Ні, не в рабстві жити нам: «Я честь віддам титану Прометею» (Леся Українка, «В катакомбах»), бо ж вогонь – символ перемоги, як символ життя, вважався і є найбільшою святістю…

Богдан ДЯЧИШИН, М. Львів