У 26 ПСАЛЬМІ Є ТАКІ СЛОВА: “ЗА ТЕБЕ ПРОМОВИЛО СЕРЦЕ МОЄ: “ШУКАЙТЕ МОГО ЛИЦЯ! ТОМУ, ГОСПОДИ, БУДУ ШУКАТИ ОБЛИЧЧЯ ТВОГО!”.
ЯК БАЧИМО, СЕРЦЕ ГОВОРИТЬ, НЕ ОДНОГО РАЗУ ВОНО ПРОМОВЛЯЛО ДО НАС БОЖИМИ ВКАЗІВКАМИ. НАМ ТРЕБА ВЧИТИСЯ СЛУХАТИ МОВУ СВОГО СЕРЦЯ.
ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА, ОСМИСЛЮЮЧИ СЕРЦЕ, ГОВОРИТЬ ПРО ДУМКИ СЕРЦЯ, ЙОГО БЕЗОДНЮ, ПРО БОГА В СЕРЦІ. ФІЛОСОФ НА ОДНУ ПЛОЩИНУ СТАВИТЬ СЕРЦЕ, ДУМКУ, ДУШУ Й РОЗУМ.
У СВЯТОМУ ПИСЬМІ МАЙЖЕ 300 РАЗІВ ЗГАДУЄТЬСЯ СЕРЦЕ ЯК ДУХОВНА СКЛАДОВА, ДЕ МЕШКАЮТЬ ЕМОЦІЇ Й БАЖАННЯ.
ОТЖЕ, АБИ СЕРЦЕ З НАМИ ЗАВШЕ ГОВОРИЛО, ВІДДАЙМО ЙОГО В РУКИ ГОСПОДА. І ВІН ОБОВ’ЯЗКОВО ЗРОБИТЬ ЙОГО ДОБРИМ, ЛЮБЛЯЧИМ, ЩИРИМ, ЛАГІДНИМ І ЛЮДЯНИМ.
Зміст, або наповнення, яке ми носимо в собі, в своєму серці визначає якість нашого життя – як ми думаємо, говоримо, поступаємо і в результаті які наслідки ми пожнемо в житті. Одне з місць Писання говорить, що як людина думає, така вона і є. Спочатку є духовне, невидиме, воно є первинне, початкове, і потім щось стається видиме. Бог – Творець Словом, Бог мав в Собі життя, любов, ціль. Він знав, що Він хоче, куди Він хоче рухати цей світ. Бог вкладає в нас творчий потенціал, можливість творити, самостійність, тому що ми створені за Його образом і подобою.
В Біблійній мові, часто, серце – це є розум. Як саме відбувається цей обмін – що ми віддаємо назовні і що ми приймаємо? Вікна нашого серця – це є очі і вуха. Що таке вікна, наприклад вікна помешкання? Через вікна може приходити свіже повітря, тепло чи холод, світло. Вікнами ми приймаємо щось. Двері серця – це наші уста, вони працюють на прийняття і на віддачу. Очі і вуха − це те, через що ми вкладаємо в наше серце щось – добро, зло, якісь роздуми, події, ситуації. Двері нашого серця – це наші уста. Ми будемо говорити те, чим наповнені наші серця. Якщо ми будемо відкривати очі і вуха в напрямку світла, добра, того що є Боже, роздумів про Його речі, щось буде відбуватись з нашим серцем. Інша сторона – коли ми говоримо неіснуюче як про існуюче. Коли ми знаємо, що правильно і добре, і, можливо, ми з тим ще не згоджуємось, ми його до кінця не розуміємо, тоді ті двері працюють на захід, тобто ми починаємо говорити те, як правильно і тоді це починає переходити в наше серце. Коли ми починаємо працювати на запуск, на середину, рано чи пізно воно приходить в наше серце, тому що наші уста – це є двері серця.
Зиновій Бичко, журналіст