Побачила світ електронна збірка віршів «Плетиво» двох поеток – Юлії Баткіліної (Харків) та Марії Микицей (Івано-Франківськ), художнє оформлення Світлани Чебанової (Миколаїв). Такі різні – вони, на диво легко, передавали одна одній химерний клубок ниток для найтоншого мережива ліній і емоцій, настроїв і натяків, кольорів і мелодій.
Плетиво – це розмова на трьох, це подорож у незвідані електронні землі за новим досвідом, за віртувальним золотим руном! І як в кожній подорожі тут є все – пригоди і небезпеки, магія і дива, відкриття і втрати, радість і смуток, кохання і неминучість розлук, і сподівання на нову зустріч!
Електронна книжка зроблена у видавництві Стрільбицького, також є на Українському авторському порталі. Ці вірші зачарують вас з першої миті – зіткненням поетичних світів, коли дві поетки, розділені не тільки географічно у відстань понад тисячу кілометрів, а й представниці різних поетичних поколінь та літературних шкіл легко і вишукано, наче знайшли якесь чар-зілля, творять неймовірно гармонійний спільний поетичний світ, прекрасне візуальне оформлення якому знайшла художниця Світлана Чебанова.
Ця книга поки що тільки електронна, бо абсолютно відповідає історії знайомства, ідеї виникнення, не кажучи вже про дух часу, в якому ми всі стаємо доповненнями до своїх гаджетів і є дуже символічною. Адже поетки познайомилися в мережі – зрештою не дивина для теперішнього світу, коли відстань у тисячі кілометрів долається майже миттєво (як ми знайшли одна в одну в цій безмежній павутині без кінця і краю, це вже інша історія). І досі в житті ще не зустрілися, зате залюбки інтенсивно спілкуються телефоном, і з допомогою веб-камери. І електронний формат видання – це ще одне підтвердження різноманітності і багатогранності творчого життя у всіх його проявах!
.
Юлія Баткіліна
***
Тихий голос шепоче: “Чи ти тепер не жива?
Чи бриниш, як струна, як натягнута тятива?
Чи боїшся щурів, і крові, і висоти,
чи бува відбоялась ти?
Чи не сталося так, що твій біль тебе лікував?”
І, хоч зір мій — мара, туман, почорніле скло,
сонце сіло, а небо і спрагло і запеклось,
я тягну собі в лігво мотиви і молитви,
і казки, для живих, живим.
Проростають вони, і кожна — гнучке стебло.
Тихий голос мені співає таке і так:
“На обпалених пустирях поростуть міста.
Як дерева на голій вирубці, як трава.
І не раз, не два”.
Він співає мені, співає, мотив пливе.
Той, що всі і завжди підхоплюють із давен,
той, що в серці до смерті, як фото в записнику –
від утрат і брехні, наклепу, отрут і куль,
від того, що колись вполює усіх живих.
.
Марія Микицей
Початок
ці вічні мандри крізь пітьму і холод
що є водночас
сяйвом і теплом –
рука в руці
обійми до
обіймів –
кружляння
обертання
повертання
повернення
трави у квіти
квітів у росу
роси у сльози
що на завтра
снігом
укриють землю
де
найглибші ріки
течуть гарячим
світлом
де
самі стаєм
відлунням
світла
і початком
світу
.
***
Придбати книгу можна за адресами
https://andronum.com/…/batkilina-yuliya-mikitsey-mariya-pl…/
http://www.lulu.com/…/%D0%BF%D0…/ebook/product-23176665.html
http://book-ua.net/Pletyvo/
