У деяких фотографій, як і в людей, є захоплюючі історії. Як і в цієї…
Наближався рік 1986 рік — Рік Тигра. Якось у грудні до мене, а я тоді працював заступником редактора газети «Комсомольський гарт», забіг мій приятель, кобзар-лірник Василь Нечепа (нині народний артист України, лауреат Шевченківської премії) і поклав на стіл знімок:
— Дивись, Володимире, кращої фотографії до новорічного номера не знайти. Тим більше, що автор знімка — твій фотокор Валерій Інютін.
Знімок справді вражав: маленьке тигреня на руках дівчинки. Але так склалося, що він не потрапив до газети у новорічний випуск. А далі про те фото забули — і я, і Василь Нечепа, і Валерій Інютін. І тільки майже через тридцять років я знайшов знімок у своєму архіві. Відразу зателефонував Василю, який і поділився ось такими спогадами.
— Знаючи про особливу любов моєї доньки Тані до котів і собак, повіз її у Менський зоопарк. Зі мною поїхав і Валерій. Радість в дівчинки була безмежною. Особливо сподобалось щойно народжене тигреня. Навіть взяла його на руки, звичайно, не без дозволу директора зоопарку Геннадія Полосьмака, який стояв поруч. Все просила мене: «Давай його купимо…». «Та те тигреня коштує стільки, скільки коштує легковик. Можливо, ти ще тигрицю захочеш мати, — зажартовував я, — Дивись, як вона страшенно ричить на тебе у клітці». «Вона гратися не вміє…» — серйозно відповіла донька.
Нині Тетяна давно мешкає в Америці. Але так, як у дитинстві, у її будинку роздолля домашнім тваринам. А про те тигреня з провінційного зоопарку назавжди залишився нев’янучий спомин.
Володимир САПОН
Чернігівщина