У четвер, 8 жовтня, напередодні Дня захисника України привітати справжніх героїв поспішили учні ДНЗ ,,Чортківське ВПУ”. На зустріч з воїнами АТО, що стаціонарно проходять курс лікування в Заводській лікарні, студенти разом із своїми вихователями Світланою Василівною Волощук та Олександрою Михайлівною Стулою поспішають вперше – їм не випадало бачити, як ті, що були на передовій, загоюють ,,серце й рани”…
В нефрологічному відділенні хворий Ярослав Омелянович Слота, боєць ,,44-ї бригади” радо зустрічає гостей… В дарунок – пісня шани й осінні квіти, припорошені сльозою смутку і радості, радості від того, що молоде покоління не забуває рутинну справу тих, хто бореться за їхнє майбутнє.
Ярослав Омелянович, призваний до війська 4 вересня 2014 року, цілий рік пробув у пеклі війни, доводилось бути й під Горлівкою, іншими населеними пунктами, де точилися жостокі бої. І всюди, де б не був, вважає, що ,,діти стріляють в дітей, діти стріляють в батьків, і краю цьому немає, а головне – усвідомлення того, що ними маніпулюють”… Виховуючи 2-х синів, бієць розповідає, що на фронт його призвали, добровольцем і не думав йти, але все ж вирішив не ухилятися від свого обовʼязку – обовʼязку як не захищати себе, то своїх синів, щоб їм не доведось ,,бачити того пекла”. ,,Я сам уже не молодий, але там ламаються молоді душі, бо їм доводиться вбивати”, – заявляє герой. По-правді, герой, адже мало тих, хто іде назустріч біді, щоб здолати її. Розпитуємо про допомогу, і у відповідь – разюче ,,без волонтерів ми б пропали!”. Держава якщо б можна сказати ,,дотично” піклується про своїх синів. Одяг, зброю, харчі – усе волонтери, ті ж родичі і близькі. Постійно змінюючи місце дислокації, допомоги від владних структур годі й діждатися. Волонтерський рух – ще один запасний фрон, розповідає бієць.
Коли ж поміж слів промайнуло ,,За кого ж голосуватимете на виборах? – відверто бачу зніяковіння, адже воїн, обіклавшись цілою купою газетних номерів, в яких майорять передвиборні агітації, все ж думає, котра із провладних партій допомогла йому, його сімʼї, а чи бойовим побратимам там, під полумʼям смерті…
Надія Сасанчин
