Сто тридцять шосту річницю з дня народження Марійки Підгірянки у моєму рідному селі Довге Іршавського району на Закарпатті відзначили встановленням меморіальної дошки відомій письменниці, чиї твори вивчаються у дошкільній та шкільній програмі.
Тут, саме у цьому будинку Марія Домбровська працювала у 1927-1929 роках. Вона давала приватні уроки онукам Івана Франка – дітям його дочки Анни Франко-Ключко. У березні 1939 року нащадкам генія української нації довелося емігрувати, оскільки вони підтримали Карпатську Україну та її Президента Августина Волошина. До речі, він планував перенести столицю незалежної держави із Хуста у Довге, яке вже тоді славилося активністю громадян та щирим патріотизмом.
Позитивні спогади про Марійку Підгірянку, як і про родину Анни Франко, у селі збереглися донині – батьки переказують їх дітям, а бабусі та дідусі – онукам. Вчителі загальноосвітніх шкіл, зокрема Лідія Симканич, Ганна Гудебняк, Віра Яцкович, Ганна Захарчук та інші, при вивченні літератури рідного краю, розповідаючи про творчість Марії Омелянівни, акцентують увагу на тому, що у селі не тільки народжувалися визначні люди (про яких варто писати окремий матеріал), але і приїжджали та поселялися тут надовго, вносили значний вклад у розвиток культури та формування свідомості громадян. Були і приклади, коли унікальне село впливало на талановитих людей настільки, що вони міняли своє прізвище на похідне від назви населеного пункту, як це зробив Василь Довгович.
Марійка Підгірянка написала у Довгому кільканадцять творів, а про саме село та його жителів зберегла приємні спогади аж до дня своєї смерті (20 травня 1963 року в селі Рудне біля Львова). Про це писав, зокрема, лауреат премії імені Лесі Українки Степан Жупанин, теж уродженець Іршавського району. Про це говорилося і на відкритті меморіальної дошки, встановленої з ініціативи колишнього сільського голови Василя Кополовця нинішнім сільським головою Віктором Симканичем. Віктор Михайлович усі роботи оплатив сам, чим показав приклад для інших – залишити після себе добрий слід, хорошу справу. А Василь Іванович Кополовець долучився до увіковічення пам’яті про письменницю не тільки теперішньою ініціативою – на початку дев’яностих років він, як тодішній сільський голова провів повну декомунізацію населеного пункту та одну з вулиць назвав іменем Марійки Підгірянки.
Виготовила меморіальну дошку Тамара Биба, освятив її, настоятель Свято-Іллінського греко-католицького храму о. Степан, програму відкриття провів лауреат всеукраїнських премій читців гумору Юрій Мельник, вірші Марійки Підгірянки читали учні 5-7 класів ЗОШ І-ІІІ ступенів – вихованці Г.Ю.Гудебняк, а присутніми були близько сотні представників сільської інтелігенції. На святі було озвучено вітання від Василя Левицького, директора музею Марійки Підгірянки у селі Білі Ослави, де вона народилася, та обговорено ідею обмінних поїздок учнів із цих двох, пов’язаних із життям письменниці, населених пунктів. Нашим дітям буде цікаво відвідати музей, а івано-франківчанам тут теж є що показати: середньовічний замок графа Телекі, пам’ятник повстанцям куруцам, які 1703 року виступили на боротьбу проти австрійської імперії, три церкви на одній вулиці тощо.
Василь Кузан
