У четвер, 25 січня, о 18 год. 30 хв. у книгарні “Є” (м. Тернопіль, вул. Валова, 7-9) відбудеться презентація книжки Володимира Дячуна «Непогані. Загалом. Люди». Вхід вільний.
У своїй книзі Володимир Дячун разповідає про тернопільських письменників: Ярослава Павуляка, Олександра Вільчинського, Юрія Завадського, Михайла Левицького, Василя Махна, Богдана Бастюка, Володимира Барну, Бориса Демківа, Петра Сороку, Богдана Мельничука, Володимира Погорецького, Бориса Щавурського, Валентина Корнієнка, Вололодимира Дячуна.
“Непогані, загалом, люди”
Пробогемники
Передусім, це — люди. В якійсь іншій галактиці це, може, були б ефемерні гравітаційні хвилі, ефемериди, одним словом. Тут — вони: люди. Поки що. Простіше — представники богеми. А що воно таке (і представники, і богема), то першому-ліпшому небогемному відомо і то насамперед — провінційному, тобто, по-офіційному, вони – провінційні богемники й, найперше, — якимось чином налаштовані, решта — проналаштовані, себто просякнуті усілякими оборонними про, що й не вгледиш, чи вони проти. Колись думали, що вони, такі налаштовані, усе-таки, сексуально невпорядковані, забуваючи, що в провінції один одного знає й тому особливо один одним не перебирає.
І ще: й дотепер думають, що вони як люди щось по-людськи пишуть. Справді. Ті, у своїй абсолютній більшості, які писати не можуть — пишуть. Решта — хочуть писати, але не можуть. Ага, залишилося пару пробогемників, яким Бог дав талан писати, але вони уже усе своє написали. Тому їм давати уже нічого. Навіть до пари. Тому ходять не по двоє з порожніми кишенями порожніми тернопільськими вулицями. В Озерній, вордсворте, вони (отих бо рож ніші!) ще порожніші.